Читати книгу - "Сни Морфея , Tалі Птах"

Моро блукав у свідомості і не міг знайти вихід у зовнішній світ. Йому марелись його походи, лабіринти і страшні потвори які він обов'язково зустріне у Царстві Аїда. 

Ближче до вечора Лорі вийшов з шкільної лікарні на спільне подвір’я і знайшов там Ореста.

— Тату, — зрадів хлопчик і настрибнув на батька.

Деванс не зміг підняти морфеївця на руки і присів до нього на коліна. 

— Гей, зіронько, як ти поживаєш? — запитав чоловік і поправив панчохи на худеньких ніжках.

— Ти знову зі мною не обідав,  — образливо сказав хлопчик і поклав руки на плечі батька, — До всіх сьогодні батьки на обід приїхали. Тільки я один з Алсу їв.

— Ну прямо всі? — прищурив очі Лорі.

— Ну, майже. 

— Орлику, у мене так багато роботи. А бабуся і дідусь були зайняті сьогодні, — виправдався лікар і обійняв хлопчика.

— Ти завжди працюєш. Ти любиш роботу більше ніж мене? — в голові пілігрима звучала образа.

— Не говори так, — обурився чоловік і насупив брови на дитину, — Ти ж знаєш, що я тебе люблю більше всього на світі. У мене така робота, котику.

— Ти рятуєш чужі життя? А моє?

— Оресте, ти моє щастя. Я маю вже йти, бо без мене дядечко Алекс буде хворіти. 

— Ти за нього переживаєш?

— Переживаю

— А за Рея?

— І за Рея.

— А за сестричку?

— Чию?

— За сестричку Рея.

— І за неї. Любий, я переживаю за всіх своїх пацієнтів. Така в мене робота.

— А ти будеш зі мною більше часу проводити, якщо за них не треба буде переживати?

— Я обов'язково буду проводити з тобою більше часу. Ми на вихідних поїдемо в торговий центр. Хочеш?

— Хочу! Але це аж через чотири дні.

— Ну так, добренько попрацюємо робочий тиждень і добренько відпочинимо. Йди до Алсу. Тебе скоро дідусь з бабусею заберуть.

— Я сьогодні в інше місце хочу, коли піду до Крейка, — сказав хлопчик, коли чорнява жінка підійшла до них ближче і взяла його за руку. 

— Він останніми днями забагато це згадує, — помітила вихователька.

— Він в захваті від походів, його навіть пустощі не злякали, — відповів Деванс і посміхнувся Алсу.

Почервонівши, жінка поправила волосся.

— Мені здається, він плутає свідомі сни і походи. Орест всім розповідає, що ніби то обирає коли і куди піде у поход.

— Він незвичайний хлопчик. Давай прощатись, Оресту. Ввечері обіцяю почитати тобі казочку. 

Попрощавшись, Деванс знову посміхнувся Алсу і пішов назад до шкільної лікарні.