Читати книгу - "Омана, Яна Янко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Через тридцять хвилин вони прибули до порту. Компанія друзів вийшла з таксі, а водій передав їм їхні валізи, не забувши взяти оплату за проїзд. Вони обернулись і побачили корабель. "Титанік" височів над будинками, його величезний силует затуляв небо, не пропускаючи жодного сонячного променя.
– Цей корабель величезний. Наш план точно спрацює? – занепокоєно запитала Хлоя, стоячи поруч з Аяном і розглядаючи лайнер.
– Звичайно, мої плани завжди спрацьовують, – відповів він, глянувши на неї серйозним поглядом.
– У мене таке відчуття, що щось піде не так, – подав голос Брендон, підходячи до них.
– Що може піти не так? – запитав Аян, допитливо дивлячись на нього. – Хіба у мене коли-небудь щось йшло не по плану?
– Та ні... – Брендон опустив погляд і поклав праву руку на потилицю. – Просто відчуваю, що щось буде не так, – невпевнено сказав він.
– Відчуття тебе завжди підводили, – беземоційно відповів Аян, не звертаючи уваги на його слова. – Ходімо, скоро час відправлення.
Вони підійшли до трапу, взявши свої валізи, і піднялися на палубу. Їм видали ключі до трьох окремих кают.
– Чи не занадто це дорого? – запитала Хлоя. – Ми могли б жити разом, а не окремо.
– Не хвилюйся, Ян все оплатив, – відповів Аян, починаючи шукати свою каюту.
Хлоя і Брендон не здивувалися цій новині і теж вирушили на пошуки своєї каюти. Після декількох хвилин блукань коридорами, вони нарешті знайшли свої номери. На їхнє полегшення, каюти були розташовані поруч одна з одною. Брат Аяна подбав про всі деталі, щоб їхні каюти були на одному поверсі, недалеко від сходів й ліфта, забезпечуючи їм зручний доступ один до одного протягом подорожі. Це рішення мало полегшити їхні зустрічі і спільне проведення часу, а також дозволити швидко зреагувати у випадку непередбачуваних обставин.
– Зустрінемося ввечері, обговоримо все, – сказав Аян, заходячи до своєї каюти і зачиняючи двері за собою.
Інші також вирушили до своїх кают. Розпакувавши свої речі, Брендон, відчуваючи невгамовне бажання дослідити величезний корабель, запропонував Хлої прогулятися палубою, і вони разом пішли досліджувати її. Поки Аян стояв посеред просторої вітальні з широкою посмішкою на обличчі, а його очі сяяли від радості та хвилювання. Після того, як він акуратно поклав свої речі на старовинний дубовий стіл, він витягнув зі шкіряного футляра свою улюблену скрипку.
Злегка провівши смичком по струнах, Аян закрив очі та занурився у світ музики. З перших нот швидкої та веселої мелодії, кімната наповнилася життям і енергією. Кружляючи по кімнаті чоловік зі сміхом зупинився навпроти вікна.
– Гра розпочалась, – видихнув він, коли закінчив грати мелодію, з легким уклоном, наче звертаючись до невидимого глядача, що спостерігав за його імпровізованим концертом.
___________________________
1. Вся інформація про корабель взята з сайту Вікіпедія. https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%BA
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Омана, Яна Янко», після закриття браузера.