Читати книгу - "Багряне небо, Данило Чикиш"

В таборі.

Зворотня дорога зайняла менше часу, ніж я очікувала, хоча ми намагалися не поспішати та не втрачати пильності, йдучи вже пройденим шляхом. Все ж ми знаходились в центрі ворожої території та стояти тут можна було лише спина до спини зі своїми товаришами. Поки нас не було інший взвод уже розгорнув мобільні укриття навколо точки висадки й почав встановлювати мінні поля.

— З хвилини на хвилину прибуде інженерна рота, — поінформував сержант. — Тож маємо тримати периметр, поки вони будуть зайняті фортифікацією.

Ми розподілились по підготованим позиціям і стали напружено чекати. Такі моменти в армійській службі я найбільше не любила. Ти просто лежиш в незручній позі та до різі в очах вдивляєшся в нерухому картину перед тобою. З певного боку це краще ніж безперервний свист куль над головою. Проте це як дивитись у безодню. В певний момент ти фіксуєшся і перестаєш взагалі щось бачити. І в ту саму мить, за іронією долі, можна прогавити як почнуться веселощі.

На моє щастя все було цілком спокійно. Жовті шоломи висадились і взялись до роботи. За моєю спиною буквально за лічені години виросли високі міцні стіни. тепер одного погляду на наш форт здалеку було достатньо щоб зрозуміти ми взялись за цю планету серйозно.

— Перший підрозділ, зійти з позицій і повернутися, — пролунала по рації довгоочікувана фраза сержанта.

Всередині периметру табір набував своєї форми. Жовті шоломи встановили кілька палаток, розмітили стовпчиками різні зони, підняли стовпи освітлення… Сержант зустрів нас біля воріт і показав куди далі йти.

— Ви вже вісім годин на ногах, час відпочити, — сказав він і махнув в бік однієї з палаток. — Там вам уже все облаштували, тож бігом їсти, пісяти й спати.

Настав момент перевести дух, проте ніхто не розслаблявся. Кожен розумів що ворог може напасти будь-якої секунди. Їли мовчки, похапцем, аби більше часу лишилось на найголовніше — на сон. Після туалетних процедур я увійшла в палатку і впала на найближчу вільну підстилку. В бронекостюмі було тепло і затишно. Я згорнулася калачиком і одразу ж заснула.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍