Читати книгу - "Забута, Галіція Мідвест"

Розділ 4. Сніданок

Соломія віддала своє ліжко Мотрі, але прокинулася від відчуття чогось важкого на своєму тілі. Розплющивши очі, вона зрозуміла, що Мотря не скористалася мавчиною гостинністю і спала поряд з нею, на підлозі, закинувши уві сні свою довжелезну ногу на Соломію. Обережно посунувши ногу ляльки-мотанки, Соломія тихо підвелася з матраца на землі і, накинувши кошлатого гуцульського  ліжника на Мотрю, почвалала до ванної кімнати. Лаба солодко позіхнула, вловивши рух мавки у кімнаті.

Соломія довго стояла під струменями теплої води, намагаючись знову надати якогось сенсу дивній появі Мотрі біля Терношорської Лади. Жодних логічних пояснень вона не могла знайти, а Мотря, здавалося, не мала уявлення, що з нею відбувається. «Якась вона, — роздумувала про себе Соломія, — механічна, чи що. Наче й жива істота, але щось неприродне у її поведінці. Щось завчене, бездумне, неживе». Мавці стало дуже незатишно від таких думок, і, закінчивши ранкову гігієну, вона піднялася нагору, щоб випити кави, яку вже заварювала турботлива Лаба. Соломія вирішила покращити рівень гостинності своєї оселі, віднайшовши складного деревʼяного стільця у підвальній комірчині. Піднявшись сходами догори, вона побачила, що мотанка вже прокинулася і сиділа на ліжку.

— Зранку я пʼю чай з цукром і молоком, — несподівано сказала вона.  
— Гаразд, — відповіла Соломія, — Лабо, дякую за каву, приготуй, будь ласка, нашій гості чаю.  
— Хм—мм, — тихий звук зашелестів залою, і знову клацнув електричний чайник.  
— Мотре, що будеш на сніданок? — спитала мотанку мавка, розмістивши стілець поруч зі столом, на якому Лаба вже поставила ряд сніданкових страв: свіжу випічку, сир, мед, вершкове масло.  
— Чай з цукром і молоком, — відповіла Мотря, повернувшись на голос Соломії.  
— Ооооохххх!, — знову забідкалася Лаба.  
— Мотре, може якийсь фрукт, скажімо, яблуко чи апельсин? — Соломія не здавалася так просто.  
— Чай з цукром і молоком, — знову монотонно відповіла мотанка, не ворухнувшись.  
Лаба приготувала чай з цукром та молоком, і Соломія обережно подала горня Мотрі, попередивши її, що чай гарячий.  
— Чи ти відвідувала коли-небудь місто Львів? — неочікувано спитала Соломія принишклу мотанку.  
— Я не знаю, — розгублено відповіла та.  
— Сподіваюся, що Сара буде рада несподіваним гостям, — з сумнівом у голосі сказала Соломія, не очікуючи, що Мотря хоч якось відреагує на її слова.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍