Читати книгу - "За моїм щитом, Ханна Кір"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Пропоную вам бути обережними, бо якщо ви виявитеся правими, це може означати, що той, хто створив цей кинджал, досі стежить за ним. І, цілком можливо, знає, що він у вас.
Лерон скривився.
— Ну, чудово. Саме цього не вистачало.
Арден зітхнув.
— Дай мені трохи часу. Я проведу дослідження і з’ясую, хто міг створити цей клинок.
Я завагалась, коли він замовк і почав вивчати клинок, підносячи його ближче до очей. Але я хотіла спитати ще дещо…
— Можна ще питання? Чи вам щось говорить цей малюнок?
Нашвидкоруч намалювала на пергаменті чорний півмісяць, обведений колом з незнайомого плетива символів. Арден взяв у мене листок і вгледівся в символи.
— Не пригадую такого плетива рун. Що це за символ?
— Це… — завагалась лише на секунду. — Я підозрюю, що це символ якогось культу… організації чи спільноти.
Лерон і Арден мовчали. Перший вдивлявся в моє обличчя,
— Що ж, — нарешті виголосив Арден. — Ніколи не бачив цих рун. Не знаю, чи це скаже вам щось, але рунічний візерунок схожий на Тіньові Ордени, — Лерон вилаявся. — Це щось на кшталт студентських організацій в Академії Тіней. Частина з них цілком безпечні, а частина в свій час навіть була заборонена, — Арден покосився на старого друга. — Але зараз, наскільки мені відомо, такого Ордену не існує. Це якось повʼязано з цим кинджалом?
Я заперечно помотала головою.
— Дякую вам. Як я можу віддячити? Чи хоча би…
— Помовч, дівчинко, — Арден відсахнувся від мене, як від діставучої комахи. — Я це роблю не задля тебе. А задля цього… довбня. Він вже рятував мені життя, тому я віддаю борг.
— Арден, друже, не лукав. Тобі просто безмежно цікаво розібратись в важкій загадці, — Лерон зіскочив зі столу та попрямував до виходу. — Як і мені. Я покину вас на декілька хвилин, — і двері за ним зачинились.
***
Арден довго мовчав, обертаючи кинджал у руках. Його уважний погляд ковзав по різьблених рунах, і я подумала, що він от-от заговорить про магію, але замість цього він раптом відклав кинджал і глянув на мене.
— Він не завжди був таким, знаєш, — тихий голос Ардена порушив тишу.
— Хто?
— А хіба у нас вже так багато спільних знайомих? — маг сумно посміхнувся. — Не думав, що ще колись його побачу. З часів Академії багато води утекло.
Мої брови здригнулися від несподіванки.
— Академія?
Арден розсміявся. Його сміх розлився майстернею і в мить стало тепло: неначе сиджу на кухні з улюбленим дідом.
— Юна леді, ви хоча б уявляєте, з ким вам довелось подорожувати?
Здається, мій вираз обличчя ясно відповідав на його питання. Говорити про минуле в нашому загоні було… поганим тоном. Але раз вже мова зайшла за Аркани, то хіба я не маю права знати хоч крапельку більше?
— Лерон навчався в Етанорі? — перепитала я.
— Саме так. І був одним із найобдарованіших учнів Академії Тіней. Він мав талант до артефакторики, розумів суть речей, які багатьом магам залишаються загадкою навіть через роки практики. Але… — Арден зупинився, обережно обираючи слова. — Він не завжди слідував правилам.
Що ж, це не дивно. Арден витягнув із шухляди стару книгу, погортав сторінки, але, здається, більше для себе, ніж для мене. Я підійшла ближче, присівши на край дерев'яного столу.
— Що сталося?
Арден склав руки перед собою, його очі пом'якшали від спогадів.
— Він був… занадто допитливим. Ті, хто занурюється в Аркан Тіней, часто схильні ризикувати, але Лерон пішов далі. Він почав експериментувати з забороненими техніками, з магією, яка була визнана небезпечною ще до нашого народження. Порушення стало його способом розширювати горизонти, а не просто бунтом заради бунту. Його виключили з Академії, заборонили практикувати магію… Та це його не зупинило. — Арден зробив ковток чорного чаю. — Він намагався поєднувати теорію з практикою, часто ризикуючи більше, ніж слід. Спочатку у нього все виходило: він отримував визнання, знаходив однодумців. Та зрештою…
Серце стислося в передчутті. Чоловік мовчав. Здавалось, що він забув, про що почав говорити — так сильно затягнулась пауза.
— Ліана. Тобі щось говорить це імʼя? — я покрутила головою. — Лерон зустрів її під час якоїсь підробітки. Вона була донькою віконта. Не обдарована Арканом, але з добрим серцем і допитливим розумом. Звісно її батько був проти того, щоб вона одружувалась на якомусь безіменному магові. Але їх це не зупинило — Лі втекла з дому, вони з Лероном одружились і скоро вона народила Оріяну. А через два роки — Адель.
Арден важко видихнув.
— Лерон намагався не ризикувати. Він любив дочок і дружину. Більше життя любив. Але в один з вечорів у них в домі, неподалік звідси до речі, пролунав вибух. Тіла дівчат обгоріли до невпізнаваності. А Лерон лише втратив свідомість і отримав декілька синців. Розслідування не показало його причетність, але дознавачі відчули сліди забороненої магії. Тому доступ до тіньової сили Лерону перекрили і він…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «За моїм щитом, Ханна Кір», після закриття браузера.