Читати книгу - "Ельф знахарці не товариш. Або квест з сюрпризом, Джуні Салем"

-Оце вже ні! Катю, відкрий очі!

Ельф звертається до мене, називаючи земне ім’я, і це щось дивне, тому я дійсно підіймаю повіки. Прямо над собою бачу зелену крону височенного дерева і сонячні промінчики, які прослизають крізь листя.   

-Вони тебе не розчісували? - Андріл допомагає підвестися і я нічого не розумію. Як ми тут опинилися, адже я заснула в печері?

-Про кого ти говориш?

-Про русалок, Бузочок! Я вчасно повернувся, інакше тебе вже можна було б не шукати. То вони торкалися твого волосся?

Починаю щось пригадувати. Холодні пальці дівчат, їх сміх і жарти, наш хоровод просто неба. Проводжу рукою по маківці, моєї чудової прикраси з квітів вже немає.

-Здається, ні! Але наче б то на мене наділи вінок, - протираю очі, маячня якась! Тут же не повинно бути темних створінь та й русалки, як я думала, просто хотіли погратися.

-Це я помітив! - Андріл зітхає. - Вже зняв його, поки ти не забулася остаточно! 

-Зачекай, ти хочеш сказати… 

-Ти могла б не повернутися. Чи у вас і про русалок нічого не чули?

Не скажу, що не чула, але то були якісь казочки, хіба у Гоголя щось страшне по небіжчиць. Отже, дівчатка дійсно не зовсім з плоті й крові?

-В такому разі, якого біса ти мене покинув саму? - сон злітає з мене остаточно. 

-Зазвичай вони не підходять так близько до житла! Ось, зроби ковток! 

А те, що він мені розповідає, вбиває мене наповал. Виявляється, русалки не просто так шукають собі компанію. Їм потрібна така як я - дівчина між заручинами та весіллям, та, яка не виконала свого життєвого призначення. Що вибачте, заручини?! 

-Ти щось не розповів мені до кінця, ага? - сердито зиркаю на ельфа. 

-Тільки те, що для всіх створінь цього місця ми пов’язані не тільки знаком довіри. - відповідає він якось не дуже впевнено. - А головне призначення жінки - народити дитину, залишити після себе нащадків, отже ти - ідеальна кандидатка для того, щоб до них приєднатись.  

Ну, це вже занадто! На таке я точно не підписувалась, які б в мене не були до Андріла почуття, дітей я не хочу, точно не зараз і взагалі, не від ельфа! Тому навіть розмовляти на цю тему не збираюсь, мене цікавить інше, те, що я так і не дізналася.

-І саме тому ти мене спокійно тут  покинув! Де ви вештались, мілорде Сільварант?

-Шукав колиску Гекати.

Очі в нього гарячково блищать і він не може впоратись з почуттями, які передаються і мені. Отже, це дійсно важливо!

-А пояснити хоч в двох словах? - впираю руки в боки, бо передчуваю, він знову береться за своє.

-Це місце, де народжуються дракони. Я залишив яйце Аждархи, треба тільки дочекатися ночі.