Читати книгу - "Ельф знахарці не товариш. Або квест з сюрпризом, Джуні Салем"

Глава 34

Дорога назад чомусь займає вполовину менше часу, я йду в темряві, яку розсіює лише ліхтар ельфа і вже не відчуваю страху. Дуже цікаво, як Андріл буде виховувати свою ящірку і чи не полетить малий, як тільки почує свободу? Виявляється, ні! Сидить на плечі в ельфа, навіть спроб втекти не робить. Нарешті ми опиняємось просто неба і я з насолодою вдихаю прохолодне повітря - ніч стоїть казкова!

-Як вважаєш, можу я до нього торкнутись? - не можу втриматись від цікавості, не кожного ж дня я бачу майбутню грозу Первісного лісу. 

-Візьми! - простягає руку і я підставляю лікоть малому. 

Той щось сердито воркоче, трясе головою з маленькими ріжками, але слухається і перепурхує на нове місце. Кігті в нього досить гострі, але не заганяє їх в шкіру, скоріше просто тримається за мене і зиркає сяючими оченятами. Якраз в цю мить повз пролітає якась комашина і Сабеліан згадує, що він вогнедишна рептилія. Кашляє, сичить, аж поки з рота не виривається вогник, щоб одразу згаснути. 

 

-Який він все-таки милий! - мене тішить таке полювання, а може я теж перейняла від ельфа любов до всього живого. - Сподіваюсь ти не зробиш з нього вантажівку, як з Піфона?

-Ні, це не робочий дракон. Він не захоче тягати пасажирів.

-А я думала все залежить від того, як його навчати. Як з собакою, може бути диванним принцом, а може охороняти склад!

Ми сідаємо на траву і Андріл нарешті знаходить час розповісти мені більше про драконів. Зелені, такі, як Піфон, вважаються здатними до дресування, якщо їх вчасно годувати і правильно обрати погонича, проблем ніяких не буде. Червоні - більш агресивні, їх дуже мало і використовують найчастіше для охорони. Що до чорних - такі дракони завжди вважалися бойовими, щоб з ним поладнати, треба мати особливий зв’язок або сильну магію. Наш саме чорний,  буде войовничий.

- В Згубних землях є ще Крижані дракони, але вони піддаються тільки володарю темної магії. 

-Отже, шансу в мене немає, - жартую, насправді навіть не уявляю, як би намагалася управляти крилатим динозавром.

Андріл підводить на мене очі з бешкетними вогниками. 

-Враховуючи твою здатність притягати до себе всіх створінь, я б не був такий впевнений. Може ти будеш першою смертною, яка опанувала дракона! До того ж Сабеліан побачив тебе одразу після народження, в тебе вже є з ним зв’язок, я це відчуваю.

Отакої! Неймовірний кар’єрний зріст! Я чула, що у знахарки буває чорний кіт, але чорний дракон - то бест оф зе бест! Правда я не володію ельфійською магією і знаю хіба що круті слівця, щоб поставити на місце вихованця. Таких сильних  заклинань в магічному світі ще ніхто не використовував! 

-Пропонуєш взяти відпустку по догляду за драконом? - відпускаю антрацитика і він зістрибує на землю. Походжає якийсь час, а потім згортається калачиком, видихає клубочок пари і засинає. 

-Пропоную і тобі поспати, -Андріл обіймає мене за плече. - Я вас початую. Хочеш казочку на ніч?

Я киваю, вкладаю голову йому на коліна і слухаю тягучу мову, яка додає розповіді особливої загадковості. Неймовірно мати хлопця ельфа! Він наче дорослий і такий сексуальний чоловік, але одночасно дитина, і його магія тішить мені душу. 

 

-Було це за прадавніх часів, - починає він і я відчуваю себе п'ятирічною малявкою, - коли вищі ельфи вдихнули свідомість у все живе. Задоволені порядком у світі, вони не знали що Титани теж закінчили свою роботу і приготувалися покинути Броселіанд. Однак перед цим вони розбудили найнебезпечніше створінням цього світу і наказали наглядати  за лісом. У ті часи була величезна кількість зграй драконів, серед яких виділялося п'ять, що правили своїми побратимами. Ці п'ять зграй були обрані Титанами для охорони створеного світу і вони наділили лідерів зграй частиною своєї сили…

 

Соромно, але що там було далі з драконами, я так і не дізналася, бо сон зморює мене і я провалююсь в його солодкі обійми. Попереду вся ніч, нам охороняє справжній дракон, тому мені й в голову не приходить, що може щось статися. Може тому пробудження виглядає так, наче хтось гаркнув просто у вухо, та ще й холодною водою хлюпнув. Спочатку чую чиїсь голоси, наче ціла компанія дівчат повертається з вечірки і це не в’яжеться з тим, де ми зараз знаходимось. Які дівчата? Тут же немає людей і взагалі нікого крім магічних істот! 

 

Розліплюю повіки, але спитати нічого не встигаю. Просто на головою роздається свист, що розрізає повітря, а секундою пізніше в землю встромлюється стріла. Ні, це не пір’я якогось дивного сталевого птаха, не частина косплейного набору від рольовки, а справжнісінька стріла з червоним оперенням!!! В мене в животі стає пусто, як завжди у хвилини найбільшого страху. Все, що я можу - сховати голову, наче страус і заплющити очі. Тому не бачу, хто до нас наближається, а тільки чую жіночий голос. 

-Вставайте! 

Звучить не дуже доброзичливо і перше, що я думаю - повернулася Міріель. Тепер вона вже точно не повірить, що між мною та її коханим “нічого немає”! Повільно повертаю голову і застигаю від ще більшого подиву, бо моя здогадка виявилася неправильною. Це дійсно ельфійка, але таких я ще не бачила!

 

В ній немає нічого від звичного сексапільного образу, ні довгого шовковистого волосся, ні витончених форм, ні спокусливої загадкової посмішки. Сильне, як у дикої кішки тіло, темні дреди, а одяг зі шкіри, який скоріше належить мисливиці. Моє припущення ще більше підкріплюється, коли бачу пару коротких кинджалів, лук в руках і сагайдак, повний стріл.

 

-Хто там, Айріш? - ще один жіночий голос долинає з-за дерев і поряд з першою ельфійкою виростає її сестра двійняшка. Вона глузливо посміхається і оглядає нас с голови до ніг. - То у нас гості? Цікаво…Ельф з вищих і його подружка! 

-Якщо ти прибереш лук, можливо, ми порозуміємось - Андріл повільно підводиться, але не рушить назустріч, явно відчуваючи, що з нами не жартують.

- Ти порушив закон! - вступає в розмову красуня з дредами. - Адже ти знаєш, що сюди не можна приходити без дозволу, а тим більше приводити людей? Забирайте їх, нехай рада вирішить, що робити далі!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍