Читати книгу - "Заклиначка стихій, Поліна Ташань"

— Який класний навчальний рік! — кинула Марія з нервовою усмішкою. — До цього ніякого лайна не відбувалося, а тільки треба було мені сюди вступити, так одразу почалось.

— Це не через тебе, не хвилюйся, — сказала їй Люсі.

Аліса зловила себе на думці, що, може, вона винна. Можливо, це пов’язано з її видіннями. Але ж чому все зводиться до Академії? Коли вона використовувала магію в цирку, Звірі не зважали.

— Виходить, Звірі знову перейшли в активну фазу, — продовжив завзятий Генрі. — Цікаво було б побачити того монстра.

— Повір, краще не бачити, — зронила Аліса та, зрозумівши помилку, стиснула губи.

— Говориш так, ніби ти вже з ними боролася, — помітив він. — Зізнавайся, що сталося?

— Нічого. — Різко похитала головою, потім спокійніше додала: — Нічого в реальному житті. Просто я вже бачила Звіра. У дивних видіннях, коли потрапляла під воду.

— Видіннях? — зацікавилася Люсі. — Можеш описати?

Аліса кивнула. Від друзів їй тут нічого приховувати.

— Вони схожі на реальність. Ніби я стою у лісі, а біля мене Звір і незнайома жінка. Словом, це все коротка маячня, але відчувається по-справжньому.

— Нагадує глибокі ілюзії, — сказала Люсі. — Одна зі здібностей майстрів ілюзій, але лише одиниці здатні так робити. Це дуже складна магія. Людину викидає з реальності, і вона опиняється заточена у власній голові. Кажуть, не найприємніше відчуття, бо тим часом повністю втрачається контроль над тілом. Можеш уточнити, що то за жінка? Може, я про неї чула.

Алісі не хотілося розповідати про, швидше за все, її матір, але одна річ її все-таки цікавила:

— Не думаю, та й, найімовірніше, вона вже мертва. Таке можливо?

Люсі не одразу, але кивнула.

— Глибокі ілюзії можна закласти в підсвідомість, і вони проявляться через роки, так що, теоретично, можливо.

— То що в тих ілюзіях робив Звір? — нагадав Генрі, по-діловому склавши руки перед обличчям.

— Стояв, біг… — Аліса хитнула головою набік. — Помирав. Точніше, я його вбила. Мені та жінка давала інструкції.

— Чому ти не сказала нам раніше? — додала Люсі, дивлячись на неї з широкими очима. — Це ж просто жах. Треба сказати Дараган.

Згадка про директорку миттєво навіяла на неї неприємні спогади з її кабінету.

— Краще не треба. Я не хочу ще від неї проблем, і знову ж таки, ця інформація мало що може дати.

— Мало що, але ж… — обурилася Люсі, але Генрі її перебив.

— Погоджуюся з Алісою.

— Їй у голову хтось вдирається! — Вона злісно махнула рукою.

— Мене це не бентежить, — сказала Аліса спокійним тоном, крутячи ложку в руках. — А директрисі справді краще не знати.

— Добре, — неохоче погодилася Люсі, і після недовгої тиші додала: — Алісо, а ти більше нічого від нас не приховуєш?

У цю мить вона подумала, що Марія проговорилася про її сили елементала. Вираз подруги стверджував, що це не так. Отже, Люсі просто озвучила свої підозри. І лють Аліси від того закипіла:

— Ні! Нічого, про що ви мали б знати, я більше не приховую. А якщо бути чесною, то тут усі мають секрети. Он Генрі постійно вештається незрозуміло де. Ти розбираєшся у дивних закляттях, знаєш старі мови і тримаєш в кімнаті купу книжок по психології. Хіба це не дивно? Але найтаємничіша тут все одно чомусь я!

— Боже, у мене просто хобі таке. І це аж ніяк не стосується небезпечної ситуації, що склалася в Академії, — відповіла Люсі. — Мені ж у голову ніхто не надіслав глибокі ілюзії зі Звірами.

— Ану заткнулись, баби базарні! — втрутилася Марія, гупнувши кулаком по столу так, що тарілки підскочили. — Ваші сварки нічим не допоможуть. Про видіння краще справді не розповідати. Аліса вже раз ледь не вилетіла з Академії. А щодо Звіра, дайте спокійно працювати професіоналам. Закрили тему. Краще обговорімо, що наш театральний гурток скоро презентує нову виставу з моєю участю, і я дуже хочу бачити всіх вас серед глядачів.

Аліса пирхнула від того, як швидко Марія перескочила на себе. Однак її це задовольняло.

— Знову про якусь битву? — без жодного інтересу запитав Генрі, відсовуючи від себе кінчиком пальця порожню склянку з-під узвару.

— Ні, про появу титанів! Теж історичне, але що поробиш, коли гурток очолює Містер Прескот. Усе одно прийдіть. Хіба вам важко?

Зрештою, усі, крім Джейн, погодилися.

 

***

Після обіду Дараган, як і попереджала Джейн, оголосила заборону виходу за межі бар’єру. Причиною назвали «незвичну активність у лісі». Далі до вечора день минав відносно спокійно.

Коли на небі засяяли перші зорі, а першокурсники з гвардії закінчували тренування, у лісі раптом почувся галас. Аліса стривожено перевела погляд до помаранчевих дерев. За мить звідти з криками по допомогу вийшли п’ятеро людей. Вона вмить впізнала Джона Хілорі, який вів закривавленого студента з розірваним одягом і купою порізів на тілі. Хлопець нив від болю, але йти міг, закинувши голову та ледь не втрачаючи свідомість. За ними двоє інших гвардійців несли під руки непритомного Містера Балему. Стан лаборанта водників був ще гірший. Якби не одяг, Аліса б його не впізнала.