Читати книгу - "Заклиначка стихій, Поліна Ташань"

Нейтер кинув ящик на землю та першим рвонув їм назустріч. За ним зреагували й інші. Аліса не зрушила з місця, бо там і без неї було вже достатньо людей. Усіх п’ятьох швидко повели в медпункт, хоча троє сильної допомоги не потребували.

Як виявилося згодом, вони саме розставляли капкани, коли на Містера Балему накинувся Звір. Одногрупник Нейтера, намагався врятувати лаборанта, але він лише забрав увагу чудовиська на себе. Коли втрутилися троє інших гвардійців, Звір злякався й побіг геть.

Втеча для Звірів — не дивно. У часи попередньої активності вони часто забігали в села, ранили людей і просто зникали, а поранені чахнули до смерті. Усе це через так зване «закляття Звіра» — інфекцію неприродного походження, яку монстр вводить у кров пораненого. Її неможливо зупинити ніяк інакше, ніж вбити тварину, що його нанесла. Причому на чарівників це заклинання діяло швидше, а для людей-єті навіть найменша подряпина означала смерть.

Наступні два дні стояв густий туман. Більшість кафедр більш-менш відновили звичний розклад роботи, включно з гвардійцями, але тренування першокурсників тепер проходили без наставника. Нейтер весь час ходив похмурий. Кілька разів на день він зазирав у лазарет, але жодного разу не виходив звідти в гарному настрої. Лікарі боялися давати щодо поранених будь-яких прогнозів.

На третій день, незважаючи на всі зусилля пані Гармон, Містер Балема помер, так і не прийшовши до тями. На кону стояло життя студента з гвардії. Звіра, що їх поранив, досі не спіймали.