Читати книгу - "440 днІв без тебе (усім, кого торкнулася війна), Людмила Міщук"

Наводимо порядок на могилках – жесть! Якби не батько, то тут би і заночувала.

Татусю, все буду добре, я впевнена, ти тільки бережися. Знаєш, якщо 100% чесно, у мене є підозри, що тебе все-таки тягнуло туди. Пробач. Мені на все байдуже, тільки вернися додому! Я дуже тебе люблю!

Батько поки не знає, скажу згодом.

«Заміжня» – значить «за мужем»: бути захищеною чоловіком, почуватися слабкою завдяки його силі. Дружини і матері, гордіться своїми рідними, бо вони цього варті.

Це справжні МУЖЧИНИ!

11. 06. 15. День сорок восьмий.

Розказала про тебе доні, вона – Надії Павлівні. Тьоті поки секрет. Ти розказуєш спокійно про все – і у мене тривога потроху зникає. Приїхала з Луцька – розказала все батькові.

Іваночку, добре, що ти часто дзвониш, якось трохи легше. Я так надіюся, що в нас усе буде добре.

12. 06. 15. День сорок дев’ятий.

Іду провіряти буряки. Жду твого дзвінка. Як ти, Іванку, чи чути там у вас вибухи? Знову щодня сиджу в новинах.

Приїхало сонечко, забрала мене машиною з поля. Ох, спекла ноги на шкварку.

13. 06. 15. День п’ятдесятий.

Провіряємо буряки, перед обідом налякав дощ, точніше хмара з блискавками і громом. А дощ нас минув.

Ура! Квітка! Ми вибралися з зілля. Їдемо по морозиво.

Завтра планували їхати машиною до Луцька, а вона захандрила – повеземо картоплю автобусом.

Татусю, як нам тебе тут треба! Як мені погано без тебе!.. Ввечері так стає сумно, ляжу в ліжко – тисячі думок, різних-різних…

14. 06. 15. День п’ятдесят перший.

Купили Аллусі два літніх плаття – раде дитя. У Марії всі про тебе питають. Я й Марії сказала, де ти.

Цілу неділю прогостювала, батько зробив мені свято.

У нас лив дощ.

15. 06. 15. День п’ятдесят другий.

Оце-то влило! З громом, блискавицями!!! Дякувати Богу, бурі не було. В обід везу металолом.

Ваню, я така рада, що «заробила» тобі гроші – поповню твій валютний рахунок, трохи  лишу на літо, може треба буде з приватизацією щось робити.

16. 06. 15. День п’ятдесят третій.

Сьогодні весь день у тривозі – ти сказав, що чув, як бомблять. Якось так різко усвідомила, що там, де ти, біда: кров і смерть. Все перевертає в душі. Не витримала: батько пішов до Русі, а я дала волю сльозам.

У мене був гість – Толік Тимощук з Одерад, взяв твій номер, заспокоював мене.

А спокою нема…………………………………………..

Що буде далі?

Знаю, що мушу бути сильною, а все менше виходить.

Твої фото на моїй сторінці в «ОК» блокують кацапи. От придурки!

17. 06. 15. День п’ятдесят четвертий.

Довго не дзвониш, набрала сама.

Твій голос звичний – мені сьогодні вже не хочеться плакати. Залізла в кропиву, жну, з обіду поїдемо по сіно.

18. 06. 15. День п’ятдесят п’ятий.

Привіт, чоловіче! Ти сьогодні щось втаїв: куди і чого їздив. Нехай, менше знаю… Мені так добре лепетати тобі про все-все, що вдома. Не подумала, чи тобі не тошно слухати.

Пишу в Миляновичі листа. Вижала усю кропиву в малиннику, рада!..

Я скучаю за тобою, Іваночку! І так тобі хочу це сказати в телефон… Не треба…

19. 06. 15. День п’ятдесят шостий.

Фарбую клас. У неділю сховаю парти і гуд бай.

Приїхала доня, рада, що її та робота обминула. А я тобі не признаюся: я готую тобі посилку вислати…

20. 06. 15. День п’ятдесят сьомий.

Сиро, холодно, неприємно. А я печу пироги!!! Подвиг!

А ціни там у вас нормальні. Я чогось уявляла, що там набагато вищі від наших – війна все-таки. Татусю, я така рада, коли ти дзвониш, ходжу і посміхаюся сама до себе. Я дурепа? Донечка побрела до Львова. Приїде аж вночі.

21. 06. 15. День п’ятдесят восьмий.

Неділя. Спала до 9 години. Нічого не роблю. Аллуся розказує свої враження від фестивалю.

Ти на гульках. Ура! Знову будуть фотки!

Ваню, мені погано без тебе… Якась хандра напала: чи то плакати, чи то битися-сваритися хочеться. Так знову тривожно – ти й не помітив, напевно, як сказав, що вас можуть перекинути. Я й сама це знаю, але від тебе прозвучало, як факт. От і знову страшно. Татусю, ти коли повернешся, твоя стара жона буде, напевно, зовсім сива…

22. 06. 15. День п’ятдесят дев’ятий.

Ходила в школу, поставила парти, усе прибрала. Зіна Камазиха питала про тебе.