Читати книгу - "Тобі, мій Герою, Люба Ковальчук"

Він був безмежно радий, він теж не міг повірити, що став татком, а я мамою.

Приїхавши на візочку в палату, де лежать новонароджені дітки з мамусями, ми з Дмитром довго говорили по відеозв'язку, в той час, як новонароджена Амелія солодко спала поруч, біля моїх грудей.

— Я безмежно кохаю тебе, я дуже вдячний тобі за донечку, моя кохана, — повторював мій чоловік. Я посміхалася, ми були найщасливішими разом.

«А попереду ще стільки всього, коханий приїде та забере нас з пологового будинку, далі перше купання, перші поцілунки, перші безсонні ночі саме такі.. Все вперше, та ми з радістю готові зробити все вперше якнайкраще та найякісніше, тому що ми разом, а разом нас нічого не
лякає, ми - сім'я», — в солодких мріях я не згледілася, як заснула, це був солодкий після виснаження сон..