Читати книгу - "Згубний ліс, Дмитро Деркаченко"

… Ось він підводиться, сідає і роззирається навкруги. Поле битви вкрито впереміш тілами повстанців, королівських піхотинців, коней, мечами, щитами, шоломами, списами. Полекуди над тілами пожадливо схилилися неодмінні переможці будь-якої борні – пернаті стерв’ятники. Він мацає місце поранення – воно злегка свербить. «Як таке можливо?» – дивується він, адже мав би бути мертвий. Подив змінюється усвідомленням, що породжує усмішку. «Ти щасливець, Уно. Смерть поцілувала тебе та відпустила». Та усмішку затьмарює сумнів: «Чи було поранення смертельним?»…