Читати книгу - "Віолета, Ісабель Альєнде"

фото Анушки, і я показала їй декілька світлин, які вирізала з одного журналу мод п’ять років тому. Сораїда уважно, як ентомолог, оглянула їх.

— Ця баба хвора на анорексію, — заявила вона.

Коли ми прощались, вона запевнила, що Хуліан прокляне той день, коли вони познайомилися.

Помста Сораїди була швидкою і рішучою. Вона вірно і терпляче служила Хуліанові Браво впродовж шістнадцяти років, попри все кохаючи його із захопленістю свого пристрасного серця. Та сама пристрасність допомогла їй потопити його — на це я й розраховувала, коли поїхала в Маямі, щоб залучити її. Королева краси була надто розумною, аби піддатися імпульсові найняти вбивцю, спричинити нещасний випадок чи отруїти Хуліана, як це буває в кіно і як іноді уявляла собі я. План, який вона розробила за неповні дві години, вливши в себе три келихи мартіні, був значно мудрованіший.

Поки я летіла додому, перетасовуючи вину за те, що спровокувала, і задоволення від помсти, Сораїда Абреу зателефонувала своєму першому коханню, адвокатові, якому вона піднесла гарбуза, коли познайомилася з Хуліаном. Той чоловік був одружений і мав трьох дітей, але після дзвінка Сораїди без вагань здався на її волю. Ніхто не міг забути таку жінку, як вона. Удвох вони виробили стратегію, яку вона обговорила зі мною.

Сораїда убезпечила себе анонімністю, тоді як він представляв її перед спеціальним агентом з кримінальних розслідувань податкової служби, щоб обвинуватити Хуліана Браво у шахрайстві та ухилянні від сплати податків. Аби довести правдивість своєї клієнтки і добитися для неї імунітету, адвокат мав у своєму розпорядженні докази, на отримання яких в інший спосіб знадобилися б роки: секретна бухгалтерська звітність, назви шахрайських компаній в Панамі і на Бермудах, номери банківських рахунків у Швейцарії та інших країнах, шифри до сейфів з готівкою, наркотиками і документами, угоди з організованою злочинністю. Лише заборгованість по сплаті податків за останні роки сягала кількох мільйонів, як пояснив спеціальний агент відповідному федеральному прокурору.

Сораїда надала також інформацію про контрабанду наркотиків літаком Хуліана Браво, що прислужилось до його арешту, утриманню під вартою і запобіганню його втечі зі Сполучених Штатів. Розслідування, яке за звичайних умов затяглося б на два або й три роки, тривало лише одинадцять місяців завдяки доказам, які надав Сораїдин адвокат.

Я не знаю юридичних подробиць, які тепер мало важать. Відтоді минуло тридцять п’ять років, і гадаю, що єдиною, хто досі насолоджується цією солодкою помстою, є Сораїда Абреу. Мені здається, я бачу її такою, якою вона стала: зріла жінка, задоволена й вродлива, якою вона запам’яталась мені тоді, в барі розкішного готелю, з оливкою з мартіні в зубах. Сподіваюся, вона прожила добре життя.

Хуліан сплатив штраф і податки, які був винен, з відсотками, і найняв адвокатську контору, відому захистом злочинців, яка добилася скорочення йому вироку до чотирьох років у федеральній в’язниці нестрогого режиму для «білокомірцевих» злочинців. Він заслуговував на значно суворіше покарання, але його судили не за його смертні гріхи, а за незначні прогрішення.

За ці роки він втратив довіру своїх давніх клієнтів, яким зовсім не хотілося мати проблеми із законом, і, гадаю, його покинули навіть американські агенти, але він заробив багато грошей і значна їх частина була в безпечному місці. Він вийшов з ув’язнення струнким, сильним і здоровим, бо розганяв нудьгу в спортивному залі, і майже таким самим багатим, як раніше. Якогось дня він навідався до мене, наче ми бачилися тиждень тому. На той час я переїхала в інший район, але він легко мене розшукав. Розповів мені, що відійшов від справ і купив помістя в аргентинській Патагонії, аби на старість розводити породистих коней та овець, і волів би робити це в добрій компанії.

— Ми двоє вже не молоді і вільні, нам треба одружитися, Віолето, — запропонував він.

Я зрозуміла, що він не підозрює про мою причетність до того краху, якого він зазнав у Маямі.

— Виходь за мене заміж. Каміло сподобається Патагонія, — наполягав він.

Я відхилила його пропозицію і знову запитала про Анушку. Він розповів, що вона вийшла заміж за одного бразильського промисловця, зізнавшись йому, що він не є батьком дівчинки, яку утримував кілька років.

23

Дозволь трохи розповісти тобі про Роя Купера, залагоджувача халеп із зовнішністю розбишаки з бідних кварталів, якого я так любила, чоловіка, який фігурує як батько в твоєму свідоцтві про народження. Ти його знав, та, можливо, вже не пам’ятаєш, бо був дуже маленьким, коли ми утрьох їздили до Діснейленду, гадаю, тобі було сім чи вісім років. То був єдиний раз, коли ти його бачив, але я з ним завжди підтримувала зв’язок. Раз чи двічі на рік ми з ним їздили відпочивати, коли я могла залишити тебе з Етельвіною чи на фермі з Факундою.

Рой переїхав у Лос-Анджелес, де далі займався своїм ремеслом. Клієнтів йому не бракувало, то було ідеальне місто для такого чоловіка, як він, який із гнучкістю вугра обертався між різного штибу грішників, небезпечних злочинців і дрібних правопорушників, корумпованих поліцейських і цікавих журналістів. Мене вражало, що він міг жити в такому середовищі і зберегти достатньо природності й великодушності, щоб любити мене, нічого не просячи натомість, навіть того, аби його любили такою ж мірою, і робити те, що він зробив для Ньєвес і для мене.

Не надто тактовно згадувати тобі моїх коханців, позаяк ти мій внук і священник, але Рой був винятком. Хуліана я не зараховую до категорії коханців, бо він є батьком моїх дітей, хоча ми ніколи не були одружені. Рой був маломовним, мав вульгарне почуття гумору і культуру босяка, читав лише спортивні сторінки в газетах і детективи в кишенькових виданнях. Пахнув цигарками і нудотно солодким одеколоном, мав шорсткі руки муляра, його застільні манери мене шокували, і здавалося, він носить одяг із секонд-хенду, бо той завжди був на нього затісний і жахливо старомодний. Одним словом, він мав вигляд охоронця якогось бандита.

Ніхто й не уявляв, що цей чоловік був делікатний у почуттях і на свій лад дуже галантний. Він ставився до мене з повагою, ніжністю і жаданням. Так, Каміло, він жадав мене так неослабно, що біля нього стиралися мої роки і погані спогади і я знову ставала молодою і сексуальною. Ні з ким я не почувалася такою вродливою і цінованою, як із ним. Ми кохалися легко, зі сміхом і без фантазій — повна протилежність тій плотській пристрасті, яку я пізнала з Хуліаном Браво, що була низкою акробатичних трюків,