Читати книгу - "Викрадена перевертнем., Галина Курдюмова"

Глава 30. Перевертні. 3.

Після того першого разу, найскладнішого, я почала приходити до  Яровида та Тихомира щодня, коли відьом не було вдома, і довго розмовляти з ними. І водночас старанно зайнялася вивченням магії. Мої родички зраділи, що я «взялася за розум» і тренували мене ще більш заповзято. Мені навіть надали доступ до бібліотеки та підібрали кілька книг по основах магії, і, головне, зрозумілою мені мовою. Тепер я ні хвилини не втрачала, а тренувалася, копалася в книгах, намагаючись осягнути ази і вишукуючи будь-яку інформацію, яка допомогла б звільнити перевертнів.

Ще через тиждень я вже мала приблизне уявлення, що робити. Ланцюги були виготовлені з особливого сплаву і на них накладені серйозні чари. Як представниця роду я могла б із ними впоратися. Потрібні слова я знайшла в одній із книг, тепер залишалося спробувати використати знання на ділі.

Майбутнє хвилювало.

Відьми, на щастя, не здогадувалися про причини моєї старанності. Перевертні при них не показували своєї прихильності до мене, а завбачливо продовжували гарчати і кидатися.

Ми провели з Тамілою, Флорою та Люцією ще одні чудові вихідні в Маямі-Біч, і це був найкращий відпочинок у моєму житті. Якби його не затьмарювало те, що я обманюю відьом. Але, якби я попросила їх звільнити перевертнів, яких вони тримали в полоні стільки років, зрозуміло, вони б цього не зробили. Зате вигадали б щось, щоб я не могла не те, щоб випустити полонених, а навіть спілкуватися з ними. Ні, почуваюся паршиво, але нічого не можу вдіяти. Я маю повернути батька братам Полоцьким і чоловіка Мстиславі. Так, ще про Іскру забула.

А ще... Ще хочу повернутися до маєтку. Тепер, коли я точно знаю, що я - нащадок Елізабет Бейлер і можу зняти прокляття, якщо повернуся до них з доброї волі, я повинна зробити це.

Тричі я опинялася в маєтку перевертнів вимушено. Але ж не просто так доля мене знову і знову веде заплутаними дорогами до Полоцьких. Не просто так я стала обраницею для всіх трьох синів Яровида, хоч і не мала інтимного зв'язку з жодним із них.

Нічого у житті не буває просто так.

Я, відьма з роду Бейлер, повернуся до Полоцьких, бо я так забажала – і страшне прокляття спаде. Ніщо більше не затьмарить їхню долю. Вони зможуть знайти собі нових обраниць, покохати та створити щасливі сім'ї, ростити щасливих дітей.

А я? Чи залишусь у них? Ні. Я вже вирішила, що не вноситиму розлад між братами.

Повернуся до відьом? Мені б, ясна річ, дуже хотілося продовжити навчання. Адже я тільки-но навчилася стримувати силу. А скільки ще привабливих перспектив! Але після такої зради відьми мене назад не приймуть.

Що ж, проживу.

Хто я? Перевертень зі сплячим вовком і відьма з силами, які навчилася стримувати, але не навчилася використовувати... І на фіг мені все це?

Ні, головне, що я – людина. Яка різниця, чи є в мені кров перевертнів, чи течуть у жилах відьомські сили? Адже я та сама, Стелла- Горобчик. Я така сама, як була раніше. Я не стала ні злобною, ні зарозумілою.

Не можу сказати, що зовсім не змінилася. Ми всі змінюємось. Будь-якій людині життя готує свої уроки.

Я почала більше думати про інших. Загубила трохи безтурботність та пофігізм, дитячу довірливість та безпосередність. Але це не зробило мені гіршою, це зробило мене зрілішою.

Якось так.

Згадалися слова Іскри про те, що вона не стане гіршою, коли настане час для обороту. І це правда. Можна бути чистокровною людиною – і стати маніяком, убивцею, звіром. А можна бути відьмою, перевертнем, ще кимось, байдуже – і бути Людиною…

І ось зараз, як Людина, я маю звільнити Яровида з Тихомиром і зняти прокляття з роду Полоцьких. Уявлення не маю, що буде мені за це, коли дізнаються відьми. Та будь, що буде. Сподіваюсь, вони просто забудуть про мене, як ту, хто не виправдав сподівань, і дадуть спокій. Все одно я їх секретів практично не знаю, крім того, як зняти ланцюги з перевертнів, та й то поки не впевнена, що вийде. Хоча, можливий варіант, що розгніваються і я опинюсь на ланцюгу у вовчій іпостасі замість перевертнів, яких відпущу…

Втім, я ще не знаю, чи зумію провернути задумане, і ми з Яровидом та Тихомиром будемо сидіти на ланцюгах вже втрьох. Та то вже найгірший варіант.

Ох, як же хочеться спробувати свої сили...

Коли настав ранок понеділка, і мої родички вирушили у своїх справах, я приступила до виконання старанно розробленого плану.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍