Читати книгу - "Витівники, Віт Тасик"

У себе вдома зразу впав на ліжко, але заснути довго я не міг. За цей короткий час змінився мій світогляд, а голову бентежили думки. Я пригадав пригоди нещодавні і зустріч з Живою десь на краю світів. А також збірник проклятих імен потворних, в який хотіли записати і моє. Але коли гортав сторінки книги Азазеля зі списком нерозумних блазнів на землі, які заради вигоди своєї угоду підписали з демоном отим. Тож кілька прізвищ я запам’ятав із неї. До того ж добре видно вчинки тих паскуд. І зовсім не збираюся чекати, аж поки передохнуть всі вони. Таке почув від боягузів слабких, мовляв, змирись, хай сили вищі їм після смерті воздадуть за зло. Серйозно, люди?! Чи ви подуріли?! Та це ж звучить, як цілковита маячня! Та силам тим і без того є чим зайнятись! В них плани на віка, їм зовсім не до нас. Людське життя, у порівнянні із задумками отими, подібно мильній бульці у повітрі - ось вона є, хлоп і вже її нема! Ми маємо самі про себе турбуватись, допомагати один одному в біді. А хто вставляти палки у колеса буде - не чекати, нехай відплата за злочинні вчинки тим паскудам настане ще при їхньому житті!

В вікні зажеврів вранішній світанок. Ніч почала ховатись по куткам, бо знала темна, що змагатися не зможе із промінцями сонця надворі. Вони, грайливі, розженуть вщент морок разом із страхами, які приходять уві снах. Диск сонця в небі, лагідний та теплий, нам скоро подарує новий, чистий день. Його ми маємо прожити гідно й шанобливо, щоб не спаплюжити цю первісну красу! Нехай вона залишиться й на завтра, і обертає коло переродження в людей. А Жива мудра, дивлячись на рухи циклів, з них найгідніших обдарує дивними пригодами в світах.

Кінець