Читати книгу - "Архе"

надивившись на павука.

Антон задумався.

— Якшо вперше, то в’юк[13] може затягнутися години десь на дві. І терпуга[14] ше на добу.

— А яка терпуга може бути?

— Нічого страшного. Пряма дія атропіну. Зір розфо кусований, все розпливається і так далі. Світло разить. А може й навпаки бути — все чітким, ясним робиться. У тебе який зір?

— На ліве мінус два, а на праве півтора.

— Після «плазми» будеш мати стопроцентний. Навіть більше.

Буба міряв поглядом то її, то Антона, і з невідомо яких причин почав хмурніти. Докурили мовчки. Буба насуплено сопів.

Цвіркуни. Лящить у ву хах.

На спеці Терезка впала в легкий транс, але Антон прокашлявся, зібрався з Духом і сказав:

— Отож.

Буба підняв голову. Йому щось не подобалось.

— Хто хоче, сходіть звільніться. Бо всраєтеся тільки так.

Антон клацнув пальцями, показуючи, як то легко може статися, і виразно глянув на Бубу.

— Не хочу, — буркнув той, але для перестраховки поплентався в кущі. Терезка вирішила зекономити сили й не зав’язувати розмови; тепер її погляд ковзав по прямій між цигаркою та сонечком навпроти. Лускатий циліндр попелу відлупився від цигарки і впав десь у траву. Вона зупинила зір на жевріючому кінчику, що сам собою тягнувся до фільтра. Перевернулася на живіт, затягнулася й пустила дим у небо серпня.

Антон теж зауважив сонечко, кашлянув і мовив:

— Деякі мої знайомі, старі плазматики, кажуть, шо сонечка — це загуслі краплини «архе». Не живі істотки, а народний малімон. Та частина «плазми», яку ми призви чаїлися бачити нормальними очима. Закислими очима, якшо ти розумієш.

Терезка насупила брови. Останнім часом у неї виникали проблеми зі слухом: здавалося, до неї звертаються не то грецькою, не то японською. Так само щойно — не розібрала ні слова. «Ай, пофіґ…» Із кущів повернувся Буба, і їй не довелося перепитувати.

— Крапаємо, — бадьоро смикнувся той. Це Терезка зрозуміла.

4

Терезка розправила спідницю. Витягнула з кишені пляшечку. Побачила, як Антон розкорковує свою кишень ковим ножем, і попросила й собі.

Надрізала целофанову запайку, розкрутила і понюхала.

Пахло, як у прогрітій лабораторії. На кінчику піпетки виблискувала металом крапелька «архе».

Кілька разів глибоко вдихнула, щоб якось втихомирити нерви.

— А скоро почне діяти? — спитала вона.

— Так по справжньому — хвилин через десять. Повний малєвіч[15]. Терезка стиснула спітнілі сідниці і знову втягнула ніз дрями гаряче повітря (пахло сіном і кропом). Розслабилась. Набрала в піпетку розчин і закинула голову. Знову тяжко втягнула повітря.

— Може, допомогти тобі? — турботливо поцікавився Буба.

Терезка заперечливо мотнула головою, міцно зажмурила, потім розслабила очі й стиснула пальцями ґумовий резер вуар на піпетці. З кінчика потекло, і в очах стало

МОКРО

Без пауз відміряла пару крапель в друге око. Втягнула носом сльози і швидко почала обертати очима за годинни ковою стрілкою.

С С С С ЧОРТАЛЕМЕНЕПЕЧЕ

Ще раз ліве око. І знову в праве. Хутко засмоктавши піпеткою ще, вона докрапала необхідну кількість. Знову завертіла очима.

ПЕЧЕ АЙ ПЕЧЕ ПЕЧЕ МЕНЕ ПЕЧЕ

МЕНЕ ПЕЧЕ

Терезка закліпала. З очей порснули сльози, і Терезка застогнала. Пекло все сильніше (пече пече пече). Пальці дрібно задрижали. Долонями вона обережно втерла сльози.

Злякалася, як би не виплакати всю «плазму». Щось відбувалося.

— АЙ, МЕНЕ ПЕЧЕ! ЛЮДИ, ЧУЄТЕ, МЕНЕ ПЕЧЕ!!! — почувся розпачливий клич Буби. Терезка закусила губу і теж застогнала. Очі спалахнули білим перцем, а в голові все так перемакітрилося, що вона вже не знала, де право, ПЕЧЕ

ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ

ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ

ПЕЧЕ ПЕЧЕ де ліво. Очниці вибухали щораз потужнішими порціями киплячої біл и ЗНИ. (Ш О З І М Н О Ю Р О Б И Т Ь С Я) Терезка заст огнала, відчуття жару в очах стало непере борним, ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ вона танула в білих озерах полум’я в очницях, очниці розбухали, їхні краї віддалалися десь за обрій, стали завбільшки з два кратери на Місяці, боже, які в неї тепер велетенські очниці, о боже, ПЕЧЕ

ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ

ПЕЧЕ ПЕЧЕ ПЕЧЕ

ПЕЧЕ а очі які, та я просто не вірю, я ж у них і впасти можу, гей, обережно, тільки б не втратити рівновагу, а то ще полечу вниз головою вони завбільшки з атомну станцію! та що там — два велетенські розпечені Сонця дві зірки одна дірка на два кінці

ПЕЧЕ

— Я БАЧУ!!! БОГ ТИ МІЙ! Я БАЧУ! — хрипить вона і знає: ЯКЩО ЗАРАЗ НЕ РОЗПЛЮЩИТЬ ОЧІ, ОЧІ РОЗ ПЛЮЩАТЬ ЇЇ. Неймовірно, але ноги продовжують відчу вати асфальт, вуха — чути цвіркунів, а тіло продовжує БАЧИТИ. Терезка робить зусилля над повіками, і нею спалахує відчуття, наче вона не просто розкрила очі, вона вибила їх, наче віконниці, вилупила навстіж із такою силою, що повіки не витримують і шматуються в клоччя, розлітаю ться разом із цілим тілом, друться і шматками зникають у

Я БАЧУ

Терезка пробує кліпнути, але не може знайти, де це — повіки. Її переповнює Я БАЧУ. Вона дивиться впритул на літери, з яких складається це відчуття, вона бачить я, бачить б, а, також ч і у. Вона переводить погляд на себе. Спочатку вона бачить загадкові сяючі кореневища, іскристе паву тиння, задимлене дзеркальною імлою літер. Шаруваті маси темряви вовтузяться в калюжах світла, шшшшшш очі вхоплюють фокус, і вона з болючою різкістю видить

ТЕРЕЗКА

Я літери, видить вона у дзеркальних струминах диму й починає реготати. Я — погляд.

— Ти чуєш мене? — питає зовсім поруч Антон, і вона киває. Чути, як стогне Буба. Не по живому виразно вона ВИДИТЬ усе, що відбувається.

— Що це? — питає вона. — Просто шалено! Невже?.. мене НЕ МОЖЕ так щурити!

— Ти видиш?

Тереза не тратить сил на описи, просто каже:

— ВСЕ НАСТІЛЬКИ БУКВАЛЬНО!.. Ха ха ха, як класно! Так просто! Уяви собі: шо би ти зараз не казав, я все розумію добре, як ніколи! Виявляється, Все настільки просте, таке ОДНОЧАСНЕ… О, довкола якісь молекули.

Перетікають у різні форми… АГАААА! ЯСНО! Оце клас!

ЦЕ В Е ЛИКО!

— Вааааааааа! — кричить Буба. — Вааааааааааа!

— Поглянь на себе, Буба, тільки не лякайся. Це літери!

Ми з таких і складаємося.

— Я — не літера! Я — не літера! — долинають Бубині крики. — Я не можу бути буквою! Я не такий! Я СПРАВ

ЖНІЙ!!!

— Ну звичайно, — іронізує Антон. — А