Читати книгу - "Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова"

— Замажемо, — сказав Тім. — Покажи, що є з інструментів. Я так розумію ти вирішила кухню поміняти.

— Поки що тільки меблі та мийку. Плита і духовка будуть потім, коли підкоплю. Поки купила маленьку переносну плитку. А то стара плита стала пропускати газ, і я вирішила зовсім від газу відмовитися. І потім дізналася, що більшість сусідів уже давно від нього відмовилися.

— Що на стінах буде?

— Я їх пофарбую і зроблю малюнки, в області фартуха. Фарби у мене вже є. І потім це все можна буде мити.

Почувся свист. А потім маленький камінчик залетів у кватирку. Виглянула у вікно й усміхнулася хлопцям, як завжди п'ятеро. Том із Тімом теж підійшли. А хлопці, яких місцеві називали шпаною, побігли до мене. Двері я не зачинила, і вони одразу зайшли. Вони насторожено втупилися на чоловіків поруч зі мною.

— Вони тебе не ображають?

Том із Тімом стояли, схрестивши руки на грудях.

— Ні, — сказала з усмішкою, — вони мене молодшою сестрою сприймають. Приблизно, як ви.

Сперлася на стіну і з посмішкою дивилася на присутніх на моїй кухні хлопців різного віку.

— Я в інтернаті мріяла про сім'ю, велику і дружню. Не думала, що так реалізується.

Усі хлопці зніяковіли, але доволі усміхнулися. А потім хлопчаки помітили, що стіни й підлога вже оновлені й рівні.

— Коли ти встигла?! Я думав батю попросити зробити тобі підлогу і стіни.

— Ну, ввечері перед сном розважалася, — сказала з усмішкою. — Виявилося не складно. До речі, хлопці мені меблі з кухні розкручені й виносили. Чай?

— Так!

— Будете? — запитала в братів.

— Спочатку проводка. А з тебе інструменти. І потрібен дріт.

— Провід я купила, все купила. А сама побоялася робити.

— Навіщо тобі розетки, зараз усю техніку переробляють на артефакти. І за кілька років вони вже будуть не потрібні.

Я задумалася. Уже бачила в продажу навіть такий холодильник і виглядав він симпатичніше за нинішній. Був схожий на шафу, просто з більш товстими стінками.

— Ну одна мені точно знадобиться, напевно. Потрібно буде повернути старий холодильник на місце. Потім, коли кухню встановлять. Хлопці подивилися на наявну розетку і поміняли їй тільки коробочку, як і вимикачу. А я поки що зробила на всіх чай. Один із хлопців навіть збігав у магазин по печиво, ми дружно відсипали йому монет на покупку. А хлопці поскаржилися мовляв шкода, що я вже не печу.

— Ми перший раз у гості напросилися, коли запах випічки відчули. Потім принесли їй невеликий столик, у вітальню. Нея його привела в божеський вигляд, і така краса вийшла. А потім принесли їй комп'ютерний стіл. Попередній зовсім розвалився.

Обидва столи я сама відреставрувала і пофарбувала. І зараз вони виглядали майже як нові. Мені пощастило, що диван у гарному стані. Хлопці промовчали, але табурети і мій стілець вони мені теж звідкись принесли. І я це все реставрувала і фарбувала. А на свій стілець ще й подушку пошила.

— Звідки забрали меблі? — запитав Тім.

Хлопці на мене, винувато, подивилися і сказали.

— Ну це те, що люди викинули, але воно було не поламане.

Брати ледь чаєм не подавилися.

— Я не ображаюся, і вдячна за допомогу. Якщо знайдете етажерку на балкон буде добре.

— У нас вдома стоїть такого дивного брудно помаранчевого кольору. Ще бабусина, і мама не може її викинути, а вона нікому не потрібна. Але якщо тобі потрібна, думаю задарма віддасть. Ти її тільки перефарбуй у щось пристойне.

Хлопці, випивши чай, втекли. А Том із Тімом залишилися.

— Я не соромлюся старих речей.

— Ми не засуджуємо. Було б дивно, якби ти купувала все нове. Враховуючи, що ти сама живеш. Тебе більше не ображали? Тільки чесно!

— Ні. Чесно.

Не встигли брати піти, мені принести дві етажерки. Одна брудно помаранчева, інша облізлого коричневого кольору.

— Буде чим увечері зайнятися. Потрібно подумати, в який колір їх перефарбувати. А сьогодні поки що зашкурю. Бачили мої вікна? Вчора малювала і сьогодні закінчила.

Весь дружний натовп гостей пішов дивитися, сподобалося. Я більшу частину скла зафарбувала в білий колір зробивши так немов падає сніг і внизу скла замети. Сніжинки потім окремо намалювала тоненьким пензликом блакитною фарбою. І блідо блакитною фарбою зробила тонкі морозні візерунки. Красиво виглядає з обох боків вікна. А головне ввечері видно тільки силует. І можна не думати в чому ти зайшла на кухню. А враховуючи, що я не бачу білий колір, то білий видно всім, крім мене.

— Для мене вони прозорі, через лак, який зверху, злегка замутнілі. Але ледь помітно. А ось для інших білий малюнок видно, і мене видно тільки силуетом. Я сусідку просила подивитися. Каже видно тільки верхівку і нижче силует.

— І штори не потрібні!

— Це точно. Дякую за полички.

— Мама була рада їх віддати в хороші руки. Потім зробиш фотографію я їй покажу яку ти красу зробила.