Читати книгу - "Листопадове кохання , Марина Вітер"

       Листопад. Вокзал. Той самий перон.

       Платформа вже не така, як колись — нова плитка, електронне табло, більше шуму, менше романтики. Але дещо залишилось — лавка під каштаном, де одного разу хлопець чекав дівчину.

       Сьогодні на тій лавці сиділа Лея. В руках вона тримала тоненьку книжку в м’якій обкладинці — “Листопадове кохання”, з підписом на першій сторінці: “Для тебе, доню. Бо любов — це історія, яку ми пишемо разом.”

       Вітер гойдав її шарф, повз проходили пасажири, але вона чекала.

       І ось зупинився поїзд. І з нього вийшов хлопець — трохи розгублений, з букетом польових квітів. Він побачив її — і усміхнувся.

       Лея встала, пішла йому назустріч.

— Ти прийшов.

— Я завжди прийду.

      Вона взяла його за руку.

      І в цю мить минуле й майбутнє зустрілись. Як зустрілись Софія й Артем багато років тому.

      Бо справжнє кохання не має кінця.
      Воно просто змінює голос.

      І розповідає нову історію.

Кінець.

Кінець