Читати книгу - "Таємниця зниклої Галі, Yana Letta"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Слідопити стояли перед важким вибором: піти до пасічника й напряму спитати про ґудзик чи почекати й простежити за ним?
Максим узяв ініціативу:
— Маємо діяти обережно. Пасічник Степан — людина мовчазна, а мовчазні люди завжди щось приховують.
— Але що він може приховувати? — Іван примружився. — Може, він тримає корову в якомусь таємному бджолярському підвалі?!
— Іване, ТИ ДУРНИК! — одночасно сказали всі.
— Чекайте, але ж у нього величезні бджоли! — наполягав Іван.
— Нормальні в нього бджоли!
— Так! Просто якщо їх не чіпати, вони тебе не заберуть!
Соломія закотила очі:
— Ходімо вже, поки наш детективний клуб не розвалився.
Будинок пасічника стояв трохи далі від основної вулиці — за старим садом, де, за чутками, колись знайшли двоголове теля, а дід Петро побачив НЛО.
У дворі тихо гуділи вулики, запах меду змішувався із сіном.
А сам пасічник Степан сидів біля хати, грів руки на сонці й пив чай із медом.
Слідопити зупинилися.
— Як будемо діяти? — прошепотів Тимко.
— Прямо й чесно! — заявив Максим. — Йдемо, питаємо.
— Прямо й чесно?
— Ну… майже.
— Чому "майже"?!
— Бо питати будемо ми, а ти — Тимко — залізеш у сарай подивитись, чи там немає Галі.
— ЩО?!
— Все, діємо!
Поки Максим, Соломія й Іван йшли до пасічника, Тимко прокрався збоку у двір.
— Доброго дня, пане Степане! — привіталася Соломія.
Степан повільно підняв голову, подивився на дітей і промовчав.
— Еее… Ми хотіли запитати… Ви вчора ввечері нічого підозрілого не бачили?
Степан узяв ложку, повільно набрав меду, спокійно з’їв його і тільки тоді відповів:
— А що мало статися?
— Корова зникла.
— Вся?
— Ну… так.
Степан підняв брову, подивився на них, відпив чаю й нарешті сказав:
— Та я давно знав, що так буде.
— ЩО?!
— Галя давно дивилася в бік свободи.
— То ви думаєте, що вона втекла сама?
— А ви як думаєте?
Максим уже витягав ґудзик із кишені, коли раптом…
Тимко тихенько прослизнув за будинок і попрямував до старого дерев'яного сараю.
— Якщо Галя десь є, то вона точно тут!
Він обережно штовхнув двері…
САРАЙ ВИЯВИВСЯ НЕПУСТИМ.
Але там була не Галя, а... величезний мішок чогось дивного.
Тимко нахилився, трохи розв’язав мотузку і…
— ЩО ТИ ТУТ РОБИШ?!
Тимко підскочив аж до стелі!
Перед ним стояв пасічник Степан.
— Еее… Вулики рахую!
— У сараї?
— Ну… Так, цікаві моделі.
— Геть звідси.
Тимко вискочив із сараю й, як справжній професіонал, дав драла через город.
— Давай, тікай! — закричав він, пробігаючи повз друзів.
— ЩО?!
— СТЕПАН РОЗКУСИВ НАС!!!
Слідопити миттєво почали відступати.
Пасічник спокійно відпив ще чаю й провів їх поглядом.
Бублик, який сидів на паркані, тільки хитро посміхнувся.
Діти бігли аж до старого дуба, де нарешті перевели дух.
— Що сталося?!
— Я заліз у сарай, і там якийсь мішок!
— З коровою?!
— Та ні! Але щось там точно не так.
— Тобто… у нас є перший підозрілий об’єкт.
— Пасічник?
— Або щось у його сараї.
Максим відкрив блокнот:
Пасічник — підозрюваний.
Сарай — місце розслідування.
Операція "Питання" — провалена.
— Що далі?
— Слідкуємо за Степаном і шукаємо інших свідків.
Бублик стрибнув з паркану й тихо попрямував у бік сусідського двору.
Здається, він знав більше, ніж казав.
І, можливо, відповідь уже була зовсім поруч…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниця зниклої Галі, Yana Letta», після закриття браузера.
