Читати книгу - "Акабадора, Natasha"

8
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 11
Перейти на сторінку:

— Ой, слухай, по-перше — я не вірю, а по-друге…

Гаразд, добре! Ти розумієш, що це не робота, ти живеш на копійки…

— Я не звідси, і не з Італії. Я приїхала просто як туристка, і в мене все вкрали, розумієте?

І я зустріла Андре і його дружину Карліту — вони дали мені все!

— Так от, з цього моменту — детальніше.

— Ну, вони дали мені нове ім’я і нове життя…

— Ого! І як же тебе звати? По-справжньому?

— Міранда.

— О як! Дивись, Мірандо, ця, так звана “робота” — не довговічна.

Як ми знаємо з історії — традиції мають властивість забуватися. І в сучасному світі мало хто пам’ятає традиції країни, в якій живе. Так, є люди, які цим цікавляться, але їх мало — одиниці. І це має місце бути тільки на святах.

І от уяви, що в тебе немає цієї “роботи”, і ти йдеш шукати справжню. І на співбесіді тебе питають: ким ви працювали, що вмієте?

І ти кажеш — я працювала акабадорою, це традиція на острові…

І в ту ж мить тебе відвезуть до лікарні з м’якими стінами, розумієш?

У сучасному світі це не сприймається серйозно!

І якщо ти справді хочеш чомусь навчитися, то тобі потрібно хоча б зрозуміти, ким ти хочеш бути!

Але це… — він розвів руками — ні… Це не робота!

Вікторія сиділа в здивуванні, в голові крутилися думки: а що як він має рацію? А що як…

— Гаразд, я подумаю над цим. Та й навик редактора в мене є, так що, якщо що…

— Ти працювала редактором?!

— Так, я раніше працювала редактором!

— О як! Ну і скільки ти заробляла?

— Ну скільки… Скільки — не скажу, але на життя і на цю країну вистачило!

— Гм… значить, мало, — і він ухмильнувся.

— Чому мало??

— Ну ось, якби ти зараз на власній яхті припливла — тоді інша розмова, розумієш!

Подумай над тим, що я тобі сказав. Якщо захочеш зустрітися — я поруч!

— Гаразд, я подумаю над вашими словами, щось придумаю!

— Так, будемо думати… будемо думати!

Він знову обійняв її, провівши рукою по спині.

— Тебе підвезти? Уже пізно!

— Ні, дякую, я сама дійду!

— Точно? Я хвилюватимусь!

— Ну добре, тоді до зустрічі!

Дівчина повернулась додому, не торкнулась вечері, пішла до себе і всю ніч думала: а що, як він має рацію…

1 ... 7 8 9 ... 11
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Акабадора, Natasha», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Акабадора, Natasha"