Читати книгу - "Знак янгола, Надія Містицька"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
—Але ж це неможливо... Смерть серед живих. Та ще в людській подобі, — хлопець здивовано дивився на неї.
—Десять років тому я загинула в автокатастрофі. Хтось вирішив, що мені ще рано вмирати й повернув мене до життя, але вийшло так, що мою душу запечатали в камінь. Тепер я блукаю світом у вигляді людини без права на смерть. Лише мій істинний може звільнити мою душу. Я зможу прожити життя звичайної людини й залишити цей світ у призначений для мене час, — важко дихаючи Дженні намагалася заспокоїтись, на очі наверталися сльози.
—Він твій істинний?
—Ні, ти. Я не знаю, які будуть наслідки для тебе. Чи виживеш після ночі зі мною... Ти мені подобаєшся, і не хочу, аби ти постраждав, — вона дивилася йому прямо в очі, а по щоці скотилася сльоза.
—Але якщо я твій істинний — я апріорі повинен витримати твою силу, — тихо казав він.
—Це дуже боляче. Мітка випалюється на плечі під час поцілунку і його ніяк переривати не можна, ти можеш померти або просто згоріти, — заплющивши очі, вона говорила ледь чутно, а в душі хотілося кричати.
—Скільки триває контракт?
—Три роки.
—А мітка?
—Після закінчення контракту, — вона глянула на нього.
—І весь цей час я можу бути поряд з тобою?
—Не обов'язково. Але будь-який мій дотик може завдавати тобі болю, — тильною стороною руки вона витерла сльози.
—А якщо я захочу поцілувати тебе раніше за назначений термін що тоді? — обережно спитав хлопець уважно дивлячись їй у вічі.
—Не знаю. Чесно, я не знаю, мені треба йти, потім поговоримо, — розвернувшись, дівчина пішла, мить і вона розчинилася в повітрі. У хлопця очі розширились від подиву. Але взявши себе в руки, повернувся назад до кабінету.
*****
Дженні увійшла до кімнати, де на дивані сидів Михайло й уважно читав якусь книгу.
—Микита Шаповал мій істинний, — впавши на диван поряд з хлопцем вражено вимовила дівчина.
—Це той з яким ти вечеряла на спір? — перепитав Михайло, паралельно закриваючи книгу.
—Так.
—Це добре чи погано?
—Він мені подобається, дуже. Я не хочу, аби він постраждав, — стомлено прикривши очі, тихо відповіла вона.
—Чому ти так думаєш? — здивовано дивився Михайло.
—Після закінчення контракту – він може померти.
—Хто тобі таке сказав? Так, він може постраждати під час мітки, але він не помре, — впевнено сказав Мерлін, сідаючи на диван.
—Але ж ти казав, — почала дівчина.
—Він може померти, якщо перервати поцілунок, але ти зможеш трохи пом'якшити його біль, — погодився Михайло.
—Як мені це зробити?
—Перший ваш поцілунок має бути саме під час певної фази місяця, — почав Мерлін.
—Молодий місяць, — закінчив Михайло.
—Але так само може з'явитися мітка, — дивувалася Дженні.
—Не зовсім. Взагалі-то мітка з'явитися тільки під час шлюбної ночі, — зніяковіло сказав Михайло, відводячи погляд убік.
—І після певного ритуалу, — з усмішкою говорив Мерлін.
—Який зможе звільнити твою душу, — Михайло відклав книгу убік.
—І коли його проведуть?
—Після закінчення терміну, раніше ніяк, — розвів руки в сторони Мерлін.
—Чому?
—Після того, як між вами виникне зв'язок, — почав Мерлін.
—Йому буде легше пережити цей біль, — сказав Михайло, дивлячись на неї.
—І що мені робити усі ці три роки? — Здивовано дивилася Дженні на Мерліна.
—Спробуй з ним для початку потоваришувати, а там час покаже, — запропонував Михайло.
—Я не зможу до нього навіть доторкнутися, — тихо промовила вона.
—Ти ні, він — так, — погодився Мерлін.
—Він твій істинний і в апріорі повинен витримати твою силу, — Михайло поклав ногу на ногу.
—Тобто я не завдаю йому шкоди?
—Якщо дотримуватиметеся правил, то все має пройти гладко, – впевнено сказав Михайло.
—Гадаю у вас все вийде, — м'яко посміхнувся Мерлін.
—Сподіваюся, — Дженні втомлено відкинулася на спинку дивана.
*****
—Дженні? Ти що тут робиш? — злякано промовив Микита, здивовано дивлячись на дівчину, що стояла поряд із письмовим столом, за яким сидів хлопець і працював.
—Ти не радий мене бачити? Тільки вчора ти хотів стати моїм чоловіком, а тепер «що ти тут робиш»?
—Пробач, я просто не очікував тебе тут побачити. Ти вчора так швидко пішла, — глянув він на неї.
—Це ти вибач, треба було поговорити де з ким. Мені сказали, що тільки ти зможеш торкатися мене. Так я не зможу завдати тобі жодної шкоди. Перший поцілунок має бути на молодий місяць, а мітка — після закінчення терміну в шлюбну ніч після певного ритуалу, — зніяковіло сказала дівчина, ховаючи свій погляд.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Знак янгола, Надія Містицька», після закриття браузера.