Читати книгу - "Викрадена перевертнем., Галина Курдюмова"

Глава 36. Прокляття.

Проводити Влада вийшли усі. Я дякувала йому за порятунок, він дякував відьмам, всі обіймалися.

Коротше, звичайне прощання.

Він не сказав «Чекаю», не сказав «Приїжджай», не сказав «Давай разом...» Але мені це й не потрібно. Навіщо слова, коли справи говорять про все? Він, не замислюючись ні на мить, закрив мене від срібної кулі, що летіла у серце. Замість мого підставив своє. Тоді він не думав про те, що я йому подобаюсь, що він хоче бути зі мною. Він просто бажав, щоби я жила. І зараз він залишає мене з відьмами у повній впевненості, що цим захистить від прокляття. Адже він не читав щоденник Елізабет і не знає, що я можу все виправити. Ніхто, окрім мене, не знає про це. У свій час, коли розшукували нащадків Елізабет, Яровид сподівався на це, але ніхто не знає напевно, що зняти прокляття можливо.

Втім, можливо, відьми вже знають, адже я віддала Флорі щоденник і певна, що цікаві сестрички не забарилися з читанням.

Влад обернувся вовком, махнув хвостом і рвонув у бік селища. Як зрадіють перевертні, коли побачать його живим та здоровим! Хочеться бути з ними у таку мить... Я все пропускаю. Та й нехай, чим швидше я навчуся контролювати силу, тим швидше відьми дозволять мені поїхати до Полоцьких. Мені здавалося, що я контролюю її, але вчорашні події показали, що все не так. Про це досі свідчили вивернуті з коренем дерева та повний бедлам навколо захищеної території. Добре, хоч встояв замок-вілла, і вони не залишились без даху над головою.

Така невправна відьма з мене… Проте, маю бути вдячною, неконтрольований викид сили закликав сестер, і вони встигли врятувати Влада. Помислити не можу, що могла його втратити.

Отже, все йде, як треба.

Відьми теж, хмикаючи і хитаючи головами, оглянули розруху.

- Я розумію, що мені вчитися та вчитися, - покірно схилила голову я.

- Та вже ж, - кивнула Таміла. – Тепер над відновленням природи попітніти доведеться. Але не сьогодні.

Я старанно займалася під керівництвом сестер до пізнього вечора. Навіть не заїкалася ні про що. Люція сама сказала:

- Перевертні повернулися до маєтку.

Я полегшено зітхнула. Ось і добре. А то я трохи хвилювалася, що Рад чи ще хтось не дослухаються здорового глузду, захочуть повернутися за мною. Але я ясно дала зрозуміти, що залишаюся з відьмами з доброї волі. Та й Всеволод повинен їм пояснити, що мені треба вчитися контролювати свою силу.

Наступного ранку відьми телепортувалися по своїм місцям роботи, а я вирішила посилено виконувати цілий день доступні мені вправи.

Я наполегливо, але зовсім безрезультатно, якщо чесно, клацала пальцями, намагаючись запалити свічку, як раптово у кімнаті з'явилася Таміла, а за нею і інші відьми.

В чому справа? Вони настільки не довіряють мені і бояться, що, як тільки залишуся одна, я знову щось накою? Чи щось трапилось? – тривожно забилося серце.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍