Читати книгу - "Заклиначка стихій, Поліна Ташань"

— Ай, щоб тебе! — буркнула, озираючись.

За її спиною йшов далі кремезний гвардієць з купою палиць в руках. Явно старшокурсник. Знав же ж гад, що зачепив, але робив вигляд, що не помітив.

— Не можна йти обережніше? — вигукнула вона йому вслід.

— Не можна не стовбичити посеред проходу, наче вперше в житті люстру побачила? — відказав він, навіть не глянувши, і продовжив безкарно віддалятися.

Така поведінка її аж ніяк не влаштовувала, але перший день в Академії краще провести без розбірок.

— От свинюка, — пробурмотіла Аліса та повернулася до подруги.

Марія стенула плечима:

— Деякі гвардійці просто не можуть не заздрити. А що? У нас є магія — у них стражденна безвихідь.

Аліса тихо пирснула зі сміху. Нарешті зі сходів спустився відповідальний за гуртожиток — чоловік середніх років, у синьому костюмі з краваткою. У руці він ніс тоненьку папку.

— Перший курс? — запитав він, долаючи останні сходинки.

— Так, — вигукнув незнайомий хлопець, відштовхнувшись спиною від стіни.

— Добре, ідіть за мною.

І вони разом з невеликою групою вийшли вслід за консьєржем у внутрішній двір Академії. Широку зелену ділянку оточував безкраїй ліс, а зліва — гуртожиток, що підходив до головного корпусу майже під прямим кутом. Одразу біля виходу стояли розкидані столики, як невеликі, на одну-дві людини, так і більші, на чоловік десять. На відстані виднілися різні стенди зі зброєю, тренажери, широке поле та виритий канал від протоки річки Єдни. Там навчався сусідній факультет гвардійців. Крім цього, справа було гарне місце для відпочинку з купою лавок попід каштанами.

Внутрішній двір — осередок життя для студентів. Усі в різнокольорових формах, вони тут навчалися, базікали, показували нові вивчені заклинання, відпочивали чи просто йшли у своїх справах. Ось вона — мрія простої сироти з мандрівного цирку. Їй так кортіло швидше стати частиною студентської юрми.

На півдорозі до гуртожитку консьєрж нарешті почав пояснювати про устрій ГріНМАНС:

— У внутрішньому дворі ви проводитимете більшу частину свого часу, тому зараз можете не сильно його роздивлятися. Він вам ще набридне. На поле гвардійців під час їхніх занять краще не заходити: отримаєте на горіхи. Основні заняття проходитимуть у головному корпусі, і на них обов’язково слід приходити вчасно. Щодо самої системи, то, думаю, ви про неї вже чули, але я зобов’язаний повторити. Усього в Академії два факультети. Перший — Майстерності застосування чарів — це факультет заклиначів різного роду. Він поділений на шість кафедр. П’ять відповідають стихійній магії, включно з заклинанням рослин, а шоста — магії розуму. Інший факультет — Мистецтва ведення бою і стратегічного мислення. Він навчає гвардійців, на кафедри не ділиться. Усього навчання в Академії триває три роки, але, за бажанням, чарівники можуть відмовитися від військової підготовки та піти після другого року зі званням спеціаліста. Це актуально для тих, хто зацікавлений в науці, але я б про всяк випадок рекомендував залишатися. Із викладачами та розкладом вас ознайомлять пізніше, а зараз головне розподілити вас у гуртожитку. Є питання, скарги чи побажання?

— Можна нас розмістити в одну кімнату? — поцікавилася Марія.

— І нас, будь ласка, — сказала дівчина, яку Аліса навіть не намагалася впізнати.

Вона тут нікого не знала, та й не могла, враховуючи минулий спосіб життя.

— Думаю, так. Щось знайдемо.

— А що це за прибудова біля головного корпусу? — поцікавилася Аліса, дивлячись на напівпрозору конструкцію зі скляними стінами, за якими виднілося щось біле та зелене.

— Це оранжерея для занять заклиначів рослин і закриття потреб лазарету. Можете потім туди зазирнути, але, знову ж таки, зірвете заняття — отримаєте на горіхи.

— Ясно.

Повернувши за консьєржем, дівчата зайшли до чотириповерхового гуртожитку. Він був вищий за головний корпус і відносно новіший. Одразу кидалося в очі, що його часто реконструювали. Навіть цього літа не обійшлося без ремонту — після невдалого закляття заклинача землі перероблювали сходи. У коридорах гуртожитку бродили студенти різних кафедр. Кольорова вибірка форм, однак, тут була не такою широкою.

— Перший поверх — гвардія, — виголосив консьєрж, зупинившись на першій сходинці та повернувшись до них обличчям. — Другий для заклиначів води, землі, рослин. Третій — вогонь, повітря, розум. На четвертому знаходяться спальні викладачів та платні кімнати. Тут є хтось із платних кімнат?

Ніхто не подав звуку.

— Добре, тоді розійдіться по поверхах, знайдіть собі вільні ліжка й чекайте на мене перед дверима. У вас на все десять хвилин.

— А як нам це зробити? — хтось озвучив спільне запитання.

— Звертайтеся до старшокурсників. Хто не знайде, шукатимемо разом, але з вами всіма я не бігатиму. Успіхів з пошуками.

Ну, це Алісу трохи заспокоювало.

Коли консьєрж опустив погляд на годинник і звільнив сходи, вона з Марією першими чкурнули нагору.

— Є вільна кімната на два місця? — запитала Марія в найближчої студентки на другому поверсі.