Читати книгу - "Сьома команда, Діана Козловська"

— Кожен може помилятися, Наруто, — втручається в розмову Саске. — Тобі слід інколи дослухати здорового глузду, ніж власних почуттів до людини. Інколи навіть найдорожчі нам люди здатні на зраду!

Учіха завзято стоїть на своєму, дозволяючи зрозуміти свої почуття. Він перестає довіряти, коли все довкола починає обертатися проти мене. На відміну від Наруто, Саске не здатен на сліпу віру. Можливо, я б була такою ж, проте, саме через цю відданість всередині мене все вирує від захоплення до Наруто! Він неабияк нагадує мені батька. Наруто завжди опромінює мене своїм світлом, коли здається, що я гублюся в непроглядній темряві.

— А тобі інколи потрібно просто вірити людині, яка тобі небайдужа! — волає Узумакі, починаючи закипати від злості.

Саске підскакує зі зручного дивану, не витримуючи тиску. Йому кортить вчепитися в друга й вбити за допомогою кулаків єдину слушну, на його розсуд, думку! Ситуація вочевидь вже виходить з-під контролю, але все, про що я ладна думати: яким чином змінити її на свою користь? Як донести до команди правду, не промовляючи її в голос? Через це я навіть не ворушуся, коли хлопці вчіплюються один в одного. Певно Какаші помічає той спокій, з яким я мовчки спостерігаю за сутичкою, через що й не поспішає заспокоїти своїх палких учнів.

— Що зробиш, якщо вона дійсно наламала дров, га? — кричить Саске в обличчя другові, — сліпо довірятимеш їй надалі? Я хочу вірити в те, що Сакура на нашому боці, однак… вона безперечно поводилася дуже дивно з моменту, коли ми потрапили до табору! Мовчазна, відлюдькувата… наче щось тиснуло на неї весь це час! Не знаю… можливо… можливо, я зможу зрозуміти її вчинок! Вона надто слабка, а Юкі доволі гарний маніпулятор з безмежною владою! Сакура могла не вистояти й зламатися в певний момент. А в день перед іспитом… ти пам’ятаєш? Вона зненацька стала такою радісною та безтурботною! Саме перед тим як всіх вчителів заточили в тій клятій бібліотеці! Занадто багато випадковостей, як на мене!

Все ж таки щось стримує Учіху від бійки. Він намагається пояснити свою реакцію, замість того, аби дати волю кулакам. Чи він виправдовується за те, що не довіряє мені? Я бачу сумніви в його погляді, бачу й біль через те, що він не в змозі бути настільки ж безнадійно вірним, як і Наруто. Якби я тільки могла вільно розповісти їм про все… йому одразу б полегшало. Проте, на жаль, Юкі тільки на це й чекає! Я впевнена, що вона очікує, коли я не витримаю та зірвуся на емоції!

— Та що ти верзеш?! — ричить Узумакі, струшуючи друга за комір.

Ситуація ось-ось вийде з-під будь-якого контролю, а я все ще зберігаю спокій, вдаючи, що уважно слухаю суперечку друзів.

— Заспокоїлися! Хлопці! Не час для з’ясування відносин! — втручається Какаші, даючи мені чітко усвідомити, що тягнути більше не можна.

Де можливо як слід приховати правду? Відповідь доволі легка, але в той же самий час непередбачувана — у брехні. Я можу лише довіритися своїй команді й збрехати їм в очі, приховуючи правду там, де ніхто крім них її не викриє. Юкі не слідкувала за нами до того, як ми потрапили сюди. Вона не знає наших розмов та справ за межами табору. Це єдиний шанс, аби сьома команда зрозуміла все, коли я не кажу напряму! Добре й те, що Какаші полюбляє загадки.

— Він має рацію, — усміхаюся я, встаючи з дивану, — я погодилася на пропозицію Юкі!

Я спокійно дивлюся в очі хлопцям, роблячи те, що від мене вимагає те кляте стерво. Однак вона й гадки не має, на що я здатна! Та Сакура, яку я виховувала в собі весь цей час нарешті подорослішала, аби почати грати на рівні з сильним ворогом.

— Що?! — кричить Наруто, хитаючи головою. — Це не правда! Не кажи такого!

Він не вірить в те, що чує, й навіть не бажає повірити, коли йому говорять все прямо в лоба! Серце ойкає в грудях, болісно стискаючись через сумний погляд відданих блакитних очей. Однак я стримуюся, аби не виказати справжніх почуттів.

— Я так і знав! Що вона пообіцяла тобі? Що в цьому світі для тебе важливіше за нашу угоду… за нашу дружбу? — палко підхоплює Саске, відчуваючи полегшення, але лише через те, що він не помилився.

Ми стоїмо, дивлячись одне на одного з таким болем та кривдою в погляді, що я можу навіть уявити гучний регіт Кетсукі. Мені треба, аби вона втратила пильність. Потрібно переконати її, що все знову йде за її планом!

— Не гарячкуйте! — підводиться Какаші, встаючи між нами, аби вчасно упередити бійку.

Сподіваюся, Юкі, ти вже насолодилася моментом? Тому що тепер все йтиме за моїм сценарієм, відьмо! Я продемонструю тобі, що ти помилилася не тільки у своїх переконаннях щодо мого батька, а й у слабкості, якою ти мене наділила, недооцінюючи свого супротивника!

— Вона виконала свою обіцянку — це все, що я поки що можу сказати з цього приводу, — відповідаю я, дивлячись на годинник на стіні. Часу обмаль, якщо зараз за мною приїдуть, це лише піділлє масло у полум’я. — Пам’ятаєте нашу першу зустріч на стадіоні? Какаші прийшов у назначений час, пригостивши нас всіх кавою. Тоді я вперше відчувала себе частиною нашої команди! Пройшло стільки часу, що починає здаватися, наче всього цього ніколи й не було!

Я спостерігаю подив та нерозуміння сьомої команди, адже вони почули брехню. Такого й справді ніколи не було, чи не так? Какаші ціпеніє, уважно вивчаючи вираз мого обличчя, адже я не та людина, яка сплутає щось подібне.

— Що ти таке говориш? — дивується Саске, насуплюючи брови.

Він теж помітив, що я брешу. Давай, хлопче, починай міркувати! Ти помічаєш й незначні дрібниці, але наразі я видаю цілого слона за маленьке кошеня! Просто аналізуй, і ти все зрозумієш!

— Стули пельку та дозволь їй завершити! — гарчить вчитель, виказуючи готовність слухати й розв’язувати мою загадку.

Я вже дала зрозуміти, що щось тут не так! Тепер залишається натякнути на камери спостереження, але єдине, що я не можу передбачити — це їхня реакція. Та чи взагалі мені вдасться зробити все так, щоб вони здогадалися?