Читати книгу - "Сьома команда, Діана Козловська"

— Тоді за нами спостерігало стільки людей… — продовжую я, розуміючи, що вчитель вивчає кожне моє слово. — … складалося таке враження, наче ми потрапили в якесь неймовірне реаліті-шоу, де за нами пильно слідкують глядачі з телеекранів! Це справді тиснуло на мене, як влучно зауважив Саске! В мене й досі залишилося відчуття, що всі уважно слідкують за моїми діями! Певно, через це я й поводжуся настільки тихо й стримано. Однак ви дійсно стали для мене дуже близькими за цей короткий проміжок часу. Я насправді… насправді повірила, що ми можемо бути друзями!

За нами й дійсно спостерігали в Коносі інші учні та навіть вчителі, тому Юкі має сприйняти мої слова за правду. Проте не моя команда. Вони знають, що я не сприймала це настільки близько до серця, аби перейматися цим на той момент. Якщо Какаші та Саске, здається, почали щось усвідомлювати, то Наруто лише клепає очима, дивлячись на мене так, наче в нього вже закипають мізки. Хлопець настільки ошелешений всім, що просто мовчить. Це дуже доречно, зважаючи на складність моєї задачі. Коли Наруто прийде до тями, можливо, все піде до біса, але я скористуюся його розгубленістю як слід!

— І що змінилося з того часу? Чому ти вирішила перейти на іншу сторону? — запитує Учіха, вочевидь підіграючи мені.

Саске доволі зосереджений та серйозний, проте, я відчуваю, що він здогадався. Какаші важко зітхає, блукаючи поглядом кімнатою, немов збирається з думками. Однак для мене це лише підтвердження: він зрозумів, що за нами спостерігають!

— Наш ворог нам не по зубах! Їй вдалося переконати мене в цьому вчора. Вона бачить кожного з нас… наскрізь! Нам не перемогти, як би ми не намагалися вигадувати химерні плани та створювати безглуздий альянс з іншими командами! Кетсукі Юкі завжди на крок попереду! Тому я й прийняла настільки важке для себе рішення! Нам ніколи не перемогти в цьому змаганні, отже й не слід будувати повітряні замки, які щоразу руйнуються, коли ми відверто мріємо та надаємо їм реального значення!

— Я тебе зрозумів, Сакуро, — нарешті промовляє вчитель, зазираючи мені в очі. — Я помилявся на твій рахунок. Мені прикро, що всі мої сподівання виявилися марними, але це моя провина. Провина дорослої людини. Не слід було довіряти дітям такі складні речі.

— Що? Я ось взагалі нічого не зрозумів, з того, що тут відбувається! Що за маячню ти верзеш, Сакуро?! — не витримує Наруто, але Саске доволі вчасно затуляє йому рота рукою.

— Це її рішення! Вона зробила свій вибір, Наруто. Ми поважатимемо це на знак колишньої дружби. Проте тобі слід пригадати й мої слова, які я сказав тобі на березі моря: тобі ніколи не стати частиною сьомої команди! І ти наразі переконала мене в цьому!

Саске про все здогадався! Я ледве стримуюся, аби не усміхнутися. На березі моря він казав геть протилежні речі! Я відводжу погляд, щоб стримати сльози радості. Мені вдалося! Трясця! Мені вдалося провернути таку складну справу! Чи запідозрила щось Юкі? Ця вистава доволі реалістична, як на мене.

— Від себе я додам, Сакуро, що від самого початку я був скептично налаштований щодо участі вашої команди в цьому змаганні. Я сказав вам це на стадіоні в той день, і зараз повторю ті ж самі слова: ви найгірша команда, яка дивом протрималася до цього часу! Твоя зрада лише довела мені правдивість моїх слів. Тепер я не направлятиму вас, не стану нав’язувати безглузді моралі та недоречні підказки! Ви остаточно зуміли зневірити мене, тому нехай все йде пливе за течією!

Какаші теж зрозумів! Він не казав нам цього на стадіоні! Я змахую сльозу з ока, але це виглядає доволі природно: моя команда налаштована проти мене, чому не розплакатися? Можна й дозволити собі цю слабкість, а Юкі нічого про що не здогадається! Вона вбачає в мені лише слухняну ляльку, яка виконує її навіжені накази без жодних вагань!

— Ви геть з’їхали з глузду? Та коли, чорт забирай, ви?.. — обурюється Наруто, але зустрічаючись з поглядом вчителя, хлопець замовкає, не завершуючи.

Якщо Какаші та Саске гарно аналізують та розв’язують складні загадки, бідолашний Узумакі на це просто не здатний! Дідько! Як же мені достукатися до нього!

— Яка тобі ще потрібна правда від мене? — кажу я, зазираючи Наруто в очі, й мовчки благаю просто довіритися мені. — Ти вірив в мене, коли решта просто відвернулися! Чому наразі вагаєшся, почувши все?

З очей ллються сльози… сльози щастя, однак нехай вони заплутають Кетсукі! На її очах моя команда щойно відвернулася від мене! Лише остання кам’яна брила не заплакала б в такий напружений момент! Прошу, Наруто! Хоча б підіграй! Молю тебе! Припини гарячкувати й довірся!

— Але ж ти… — він округлює очі, наче нарешті до нього приходить якесь усвідомлення. — … зовсім не така людина.

Наруто починає оглядається довкола, інстиктивно шукаючи приховані камери, через що Саске дає йому потиличника, виправдовуючись моїм зізнанням, яке Узумакі не втямив. Нарешті! Навіть Наруто здогадався, що за нами спостерігають! Мені вдалося провернути все так, наче я й справді зрадниця!

— Мені нестерпно знаходитися в одному приміщені з такою як ти! — голосно промовляє Саске та прямує на вулицю, демонстративно зачіпаючи мене плечем.

Однак непомітно для очей, які уважно спостерігають за нами, він на коротку мить стискає своїми пальцями мою долоню, наче намагається сказати: «все гаразд, я на твоєму боці!». Какаші лише мовчки сідає в крісло, відкриваючи улюблену книжку, чим відгороджується від нас. Та я розумію, що вчитель прагне обміркувати все як слід. Стратегія має змінитися, але її доволі складно виправити, коли кожен твій подих та вигук може зіграти не на твою користь!

— Вибач, — коротко промовляю я Наруто, після чого починаю впевнено йди до своєї кімнати, аби й самій обміркувати подальші кроки.

Хлопець залишається за моєї спиною, мовчки проводжаючи мене поглядом. Однак варто мені доторкнутися до ручки дверей, як гучні крики з вулиці привертають мою увагу. Вочевидь там відбувається бійка, а через незамкнені Учіхою двері, я бачу купку глядачів з нашого альянсу, які за чимось спостерігають з відкритими ротами.