Читати книгу - "Заклиначка стихій, Поліна Ташань"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Сказав, що це смішно, як за тобою бігають дівчата, а ти весь час відмовляєшся. Скажи чесно, у тебе якісь проблеми зі здоров’ям? Вчора у підвалі сиділа зв’язана принцеса, а ти не те що свій шанс упустив, так ще й іншим не дав розважитися.
— Ти добазікався.
У наступну мить Нейт врізав кулаком йому в пику, так що той аж на землю полетів. Маргарет здивовано здригнулася й, розвернувшись, пішла геть. Хлопці зчепилися в бійці, але вогневик помітно програвав. Аж занадто помітно. Аліса кинулася їх рознімати, точніше — відтягувати Нейта, який гамселив лежачого Доріана. Але він такий важкий і сильний, що вона не могла його зупинити навіть двома руками, обхопивши за плече.
— Припиніть. Годі!
— Наступного разу ти подумаєш, перш ніж відкрити свій писок, — гримав він, б’ючи Доріана по обличчю. — Хоча станеться це не скоро. Ти, паскуда, за кожне слово відповіси.
— Це ще побачимо, — пробурмотів вогневик.
Аліса припинила намагатися відтягнути хлопця силою. Натомість вона випрямилася та гучно виголосила:
— Нейтере Хілорі, спинися, або я застосую магію!
Його рука зупинилася, а голова повернулася до неї. Доріан тим часом, виплюнувши кров та вишкіривши зуби, підпалив долоню й зібрався вхопити його за шию. Помітивши це, Аліса миттєво наступила йому на передпліччя. Від болю він скривився, а рука згасла.
— Чого ви б’єтеся, як малі недоумки? — Аліса відійшла вбік і підняла очі на Нейта, похитуючи головою. — Для тебе це низько.
— Вибач, — сказав він, поправляючи рукава. — Але я мав його провчити. Він ганьбив тебе.
— Мені байдуже на нього і його образи! Байдуже на примус Маргарет. Я б взагалі сюди не поверталася, якби не ти. От чому тебе це зачіпає, я не знаю. — Висказавшись, вона повернулася в напрямку гуртожитку. — З мене годі.
Як можна було й очікувати, Нейт пішов за нею. Коли вони відійшли від майданчику, він напівголосно промовив:
— Мені не байдуже на все, що стосується тебе.
Від почутого Аліса аж зупинилася. Нейт відвів погляд угору. Потягнувся до потилиці — передумав. Потім на мить зсунув брови, нервово стиснувши пальці, а, зібравшись, повів:
— Я знаю, як це звучатиме, але, віриш ти чи ні, я в тебе закоханий. Той поцілунок… Ти ж хотіла мене поцілувати, правильно?
— Я не… — Вона взагалі розгубилася. — До чого ти ведеш?
— Я веду до того, що хочу побудувати разом з тобою стосунки. Ти могла б дати мені шанс?
Стосунки. З Нейтом. Зараз. Ці три пункти наступили їй на голову, наче ноги тих студентів на пожовклу траву біля каналу. Намагаючись увімкнути макітру, Аліса поклала руку на шию й почала терти ключицю, водночас сповільнюючи дихання.
— Тобі треба подумати, я розумію, — промовив Нейт так лагідно й без натиску, що каламуть з її думок розвіялася. — Та й сьогодні доволі напружений день. Просто дай мені знати, коли приймеш рішення.
Аліса глибоко вдихнула, але змогла відповісти лише:
— Добре.
На його обличчі зблиснула м’яка усмішка. Злегка киваючи, він уже повернув стопи до оранжереї, але додав наостанок:
— Не квапся. Я чекатиму стільки, скільки тобі знадобиться.
Аліса подарувала йому легку усмішку на прощання й помалу пішла до кімнати.
Маленьке, але щиросердне нагадування: Ви прочитали вже дві третіх цієї книги (так, я люблю числа). Якщо Вам подобається, будь ласка, не пошкодуйте поставити "сердечко" й підписатися на мою сторінку. Ваша підтримка — моя найкраща мотивація працювати над наступними історіями, а я над ними вже працюю, але без такої мотивації, яка могла б бути з Вашою більшою активністю) Дякую ♥
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Заклиначка стихій, Поліна Ташань», після закриття браузера.