Читати книгу - "Втрачене серце духа, Олександра Метафор"

Я не знайшлася що відповісти.

— Я вам розповім, — він ледь пальцем у мене не тикав, повчаючи, як маленьку дитину. — Я спостерігав за тим, як містер Андрій спілкувався з вами, як дивився на вас і що говорив. І його постійною темою були гроші. Так, гроші на його дружину й дитину, але все ж таки — гроші. Я дізнався за указом вашої мами, — тут він лагідно глянув на Маргариту. Вона, як і раніше, зблідла. — І дізнався, що Андрій був людиною азартною, від чого й помер — його забили за карткові борги. Чого він вам, звісно ж, не розповідав. Він і від своєї родини ретельно приховував, що всі зароблені гроші витрачав на ігри. У своєму житті містер Андрій любив дві речі — свою дружину та ігри. Тому він так завзято намагався вивудити з вас зайву копійку. Ви ж, міс Агнесо, засліплені коханням, абсолютно цього не помічали.

— Нехай так, — я насупилася, — нехай це буде причиною, чому Андрій прийняв гроші від мами. Що заважало йому по-справжньому кохати мене?

— Він користувався вами, наївне дитя! — вигукнув Мортімер.

Маргарита підняла на нього очі — у них стояли сльози. Здавалося, тільки зараз у присутності відданого дворецького вона могла дозволити собі бути маленькою і слабкою. Не такою місис Ремі-Г’юмі, якою вона була всі ці роки.

— Місис Ремі-Г’юм запропонувала йому гроші для дружини, — продовжив дворецький, — ось тільки виплата мала бути безпосередньо кредиторам. Цю умову озвучив сам Андрій, після чого прийняв свою долю і пішов в інший світ. Місис Ремі-Г’юм виявилася добрішою жінкою і вирішила зробити гарну справу. Вона хотіла дати грошей місис Шевченко, щоб забезпечити її безбідне життя…

— Але потім вирішила, що вбити її вийде дешевше, — колюче вставила я.

Й ось у цей момент Маргарита не витримала. Вона підійшла до мене близько-близько, сіла на стілець біля ліжка і взяла мою руку у свою. Сильно взяла — скільки б я не намагалася вирватися, не виходило.

— Я ніколи не вважала гроші ціннішими за людське життя, — серцем вигукнула моя мама, — так, я припустилася величезної кількості помилок із тобою, Асю, пробач мені за всі ті роки, коли ти бачила в мені свого ворога. Але я ніколи ним не була! Чуєш! Усе, що я робила, було на благо тебе!

Я мовчала. Нехай закінчать свою розповідь, на цей фарс неможливо було дивитися.