Читати книгу - "Ліка та Поліна, Moon Grey"

-  Ти можеш мені оце показати?- Дівчина стояла тримаючи обома руками конспект титульною сторінкою прямо перед власним носом, закриваючи його і поверх нього відкривались зеленющі величезні очиська з виразом благання.

-  Спробую. Що в тебе тут…- Ліка хотіла було додати: «не виходить», але згадала, як це словосполучення впливає на її підсвідомість, що воно наче карбує значення: «нікчема».

Дівчина замовкла на півслові і водночас вираз обличчя зі зверхнього змінився на зацікавлений. Вона до цього не помічала, які величезні очі в цієї хитрющої дівчини.

Поліна впевненим рухом поклала конспект і розкрила його  на потрібній сторінці, розчепіривши тонкі пальці. Вона пальцями іншої руки стала тицяти в потрібні місця :

-  Ось. Отут і отут незрозуміло законспектовано.

Ліка піджала нижню губу, похитала головою «так-так» і промовила, наче про себе:

-  Авжеж, розумію. В мене те саме було. Начитка ведеться з обранням трьох між собою схожих моделей конструювання.

Вона автоматично відповіла, бо знала це зі свого курсу. Зараз її думки заполонила зелень очей подруги.

-  Ти розділи їх. – Ліка подумки згадала тихим словом викладачку, яка їм теж спочатку не сказала, що йде запис одразу трьох методик креслення основ в одній начитці. Тому логічного переходу годі й шукати. А вголос додала, - вона швидко начитку веде, еге ж? – Ліка знову зазирнула  в обличчя Поліни.

І, щоб Поліна не здалась зовсім знищеною та безпорадною, Ліка, вкотре перебільшивши стан Поліни та приписавши їй своє власне відношення до ситуацій, додала:

-  Ти не одна така. Ми всі в неї запитувала звідки береться яка точка, з яких розрахунків, вона пояснювала, але це складно зрозуміти і запам’ятати.

«Тому що ці формули потрібно пов’язувати з методикою побудови основ в кожній лекції окремо» додала вона подумки. А поряд витала зелень очей.

Зараз Ліка зазирнула в них знову, але там вже не було того яскравого світла. Автоматично дівчина зиркнула на вікно, стелю, але ані там, ні там, не було того яскравого джерела світла, яке б відобразилось в очах і майнула думка, що то наче хтось зсередини їх підсвітив чи запускав калейдоскоп. 

-  Ти завжди всим допомагаєш. Як ти все знаєш? – Очі Поліни стали темними і неслухняними. Вони наче образились на щось.

-  Я зубрю. – Ліка не хотіла видаватись дурепою. Але, чим більше вона слухала лекцій, тим більше переконувалась, що деякі викладачі живуть у своїм світі і вони намагаються одразу , за короткий термін, видати все, що знають. Це талановиті люди, які поєднують те, що неможливо поєднати. Але «забувають», що навчатись приходять діти, яким потрібно пояснити.

Якось вона була з кутюр’є, яка підпускала всюди, але нічого не пояснювала. На початку вона сказала Ліці:

-  Я не витрачаю час на пояснення. Все, що ти побачиш очима - те запам’ятає твій мозок. Все, що ти почуєш вухами– те запам’ятає твій мозок. Все, що ти унюхаєш носом - те запам’ятає твій мозок. Все, що ти відчуєш на дотик шкірою – те запам’ятає твій мозок. Все, що ти пощупаєш руками – те запам’ятає твій мозок. Все це, ти отримаєш в тім місці, куди ти прийдеш ногами –цей стан та цю дорогу досвіду запам’ятає твій мозок. Мозок- це 7-ме чудо Всесвіту, яке  відновить тобі в тих алгоритмах поведінки всю, абсолютно всю інформацію. Твоя задача сприймати цей світ, як спостерігач, поки ти вчишся. А вчитись ти будеш все життя.

Ліка дивилась широко розкритими очима на жінку і вже розкрила рота, щоб задати питання щодо дорослішання, але Леона перебила її:

-  Не питай. Ніколи нічого не питай. Ти отримаєш пояснення тільки з однієї сторони нескінченних вимірів моєї творчої уяви, яка може тобі зашкодити. Будь присутня. Тут і зараз завжди. А на рахунок твого питання, я дам відповідь. Бо воно, в принципі, доречне. Тобі всі вчителі будуть давати відповіді. Твої вчителі. Це важливо, обрати вчасно в моменті життя кожного разу іншого свого вчителя. Вони зчитуватимуть тебе на підсвідомості, адже всі відповіді готові для тебе. Тобі потрібно подумки формулювати правильні питання. Озвучуй їх тільки на самоті, або зацікавленим в тобі чи твоїх проєктах людях. Спілкування з такими ж, як ти, багато дає. Так от, щодо твого питання.

Вчитись ти будеш все життя. І тільки в дуже рідкі моменти ти зможеш втілити задуми і це будуть завжди шедеври. Ти зможеш безкінечно черпати з себе натхнення. Завжди. Кожна людина здатна на це, але більшість дуже швидко забувають, що життя-це покращення, вдосконалення і це постійний процес. Щоб він відбувся, потрібно хотіти, бути зацікавленим: що там получиться, якщо спробувати.

І Вчитель була права. Ліка завжди була спостерігачем. Холодним, беземоційним. Це і допомагало зрозуміти  їй те, що вона не розуміла, розкладати подетально, сепарувати,  і потім поєднувати так, як це потрібно чи належно щодо інших авторів. Ліка бачила чужий світ і починала розуміти інші деталі, інших чужих, які були там присутні. Так вона змогла побачити, що в одній викладений послідовності є різні формули стратегій. Вони аж майоріли серед синього червоним та зеленим. Коли Ліка пройшла всі етапи матеріалу, вона сепарувала всі дії інших, Ліка виключила зайве синє та зелене і вийшло послідовне синє. В цім синім вона побачила місце, де можна було, як пазли, замінити частину синього власним, на власний розсуд, в іншім місці або зеленим, або червоним. І це були просто три різні методи конструювання однієї й тієї ж моделі. Авторами були різні люди. Кожен по-своєму побудував модель. І, за обставин, коли відсутні якісь дані, можна було використати одну з трьох методик.

-  Ти не просто зубриш, - Поліна вивела Ліку зі споминів, - ти можеш пояснити це все. Це ж не одне й те саме?

-  Ну, звісно. Я зубрю так, що сама потім розумію, про що мова.- Засміялась Ліка. Але знала вона одне: «Той кому цікаво, завжди докопається самостійно».

Саме дібравшись Джерела, можна черпати напряму, без вчителів, а прямо з Всесвіту Знання. Не інформацію, а готові відповіді. Потрібно тільки спостерігати і задаватись з цікавості правильними питаннями, керуючись Правилом: «Яку відповідь ти хочеш почути?».