Читати книгу - "Ліка та Поліна, Moon Grey"

7
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6
Перейти на сторінку:

-  Я виміняла життя на емоцію.

-  Моє життя?

-  Так. То це вона приходила не просто так знову?

-  Звісно, що не просто так.

-  Це вже вдруге.

-  Навіть не рахуй. – Душа якось різко стріпнулась і додала, - тобі це не треба знати.

-  Добре, не треба, так не треба.

-  А я думаю, що вона повинна знати твій прайс. – Донеслось басом з глибини Простору.

-  Та дра. Ти налякав мене! – Жінки сон як корова язиком злизала. – Дух, я вже аж скучила за тобою. Що за прайс?

-  Прайс розцінок, якою ціною Душа намагається втриматись в тобі. Навіть не знаходячись періодами тут.

-  Я не повинна це говорити. – Душа заскімлила. – Не змушуй мене розкривати таємниці, які не для ФТ.

-  Та ну?! – Дух предків зловісно засопів та виплюнув нещадно: ану витягуй договір.

-  Ти пожалкуєш. – Душа затьопалась в одвірках ребер, звідки її нещадно почав витискати Дух.

-  Давай-давай, це буде цікаво.- Дух штурхонув її і та виплеснулась назовні і впаялась в Ефірне Тіло, щоб не вилетіти ще дальше.

Жінка чекала на щось таке чарівне. Але відчула тільки, як тепло огортає її ФТ.

-  От бачиш, можна і отак було, еге ж? – Дух тиснув ще і ще зсередини, заповнюючи собою всі щілини, щоб Душа не просочилась назад на своє комфортно обладнане місце. – Ти ж знала, що в твої обов’язки по обміну входить зігрівати теплом споминів ФТ.

-  Я не можу проти моралі та культури виховання перти, яке в цьому тілі закарбовано за 2 тисячі років- Душа тицялась знов і знов, щоб потрапити всередину.

-  Ні-ні-ні, зараз не ті часи, дорогенька. Зараз все можна, а ти ще старі програми в протоколі тримаєш і тобі ліньки щось змінювати. То ти й вирішила емоції обмінювати на штопання власних косяків. – Дух законопатив нарешті всі входи і виходи ФТ. Адреналін кипів і аж зашкалював. Душа билась глухо, як об стінку, в Ефірнім Тілі і нарешті затихла.

-  То що я повинна знати? – Ліка тихо запитала сама в себе.

-  Все, що хочеш. Задавай правильно питання. Відповіді вже давно написані.

-  Скільки в мене життів?

-  Безкінечно. Ми створюємо себе постійно.

-  А що ти тоді обміняла?

-  Ти ж в цьому хотіла зостатись вимірі. От я й виміняла в ньому життя. Інакше ти б померла.

-  Але ж вона захотіла зостатись, бо ти її змусила, не даючи їй тепла. І от, коли вона  думала, що знайшла його, хоч і закидане купою програм та чужих переконань, ти знову її знищувала, щоб тільки йти старою програмою.- Дух тиснув кожне слово.

-  Якийсь брєд. – Ліка  встала і почала вимірювати кроками кімнату. – Я не зрозуміла нічого. Можна з початку?

-  Та немає ніякого початку. Є процес.

-  Ну то з якогось місця цього процесу. – Жінка зупинилась. – Наприклад, від народження.

-  Добре. – Душа розгорнула сувій ДНК і почала гортати в просторі його на самий початок. – Ось. Дата народження. Будь ласка. Бери папір та пиши.

Жінка взяла листок паперу та записала дату власного народження.

-  Відкривай сайт, отой, асторономічний, де положення Сонця, Місяця, відносно твого місця народження.

Сайт видав на вказаній даті умовні положення Знаків Зодіаку.

-  І що я повинна дивитись?

-  Ти поки записуй. Тобі потрібно фіксовані дати зазначити і виписати про них все, що отут знайдеш.

Душа попорпалась в калькуляторі і назвала іншу дату:

-  Ось, оця друга дата, запиши її.

Жінка почала виписувати все, що стосувалось цих двох дат: положення в Зн.Зод Сонця та Місяця, день Місяця, фаза, планети в Зн.Зод.
Це забрало небагато часу.

-  Шо, впоралась?

-  Угу. Що далі?

-  А далі ти складаєш Типик. Тільки власний.

-  І що для цього треба? – Жінка намагалась згадати значення слова «Типик».

-  Звісно що- почитати Чорну Книгу.

-  Ти зараз говориш про те, що я писала оповідання? Про Діда Нейрона? – Жінка відкинулась від ноутбука. – Але це ж МОЯ фантазія! Яка ж це правда?!

-  Ти думаєш, що це ти писала? – Душа забриніла образою.

-  А хто ж… - Ліка замовкла. Її розум намагався щось осягнути і мозок почав думати про солодке та каву, як допінг чи то для павзи.

-  Йди, посмакуй. – Дух мовчки підштовхнув жінку йти на кухню. – Ти писала те, ти придумала, але ж то була не просто вигадка. Все-таки 2000 років до ери та 2000 після ери-це щось та важить.

- Фігасє. – Жінка тільки й видихнула. – Ну, ок.

Ліка встала і автоматично вимкнула думки.

- Думаєш це того варте? – Пробубніла  Душа.

- Просто ти забула, що інколи ціна щастя залежить від витрат на радість і це ніколи не переплата. Це донат в себе.

- Умгу-умгу…Грамотій. 
Запала мовчанка. В ментальнім тілі відбувалась корекція написаного твору про Нейрончика та його діда Нейрона, який має Чорну Книгу. Бо людина, яка згадана була Смерттю, реальна і саме він перевернув мишлення Ліки на позитивне. Життя без страху. 
-  Ти знаєш, скільки стану сорому в неї залишилось? - Порушив тишу Дух.
- Знаю. Ще доста. А що? - Тіпнулась Душа.
- Я взнав у діда Нейрона, в отого предка, коли Ліка ще була не Лікою і взагалі .... не важливо, так от, стан сорому, він запускає програми, чужі програми.- Дух виразно відчеканив кожне слово в закінченні речення.
-  І це запускає "Програму Смерті" в Фізичнім тілі. - Зрозуміла Душа. - так ось чого цей привид Смерті тут вештався постійно! А я то....- Душа глибоко зітхнула чи то з докором собі чи то з полегшення.

-  А ти здумала міняти емоції на життя. Їх треба всі прожити. Бо він на цілий рік почав раніше. І це була фатальна помилка молі. Я б потис руку шаманові, який отак його підставив. 

-  Про що ти? - Душа зім'ялась і стала більше схожа на тонке тіло вуха.

-  Та так. Забудь. Не можна випереджати те, що написано в Книзі. 

- Ок. 
 

Кінець

1 2 3 4 5 6
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ліка та Поліна, Moon Grey», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ліка та Поліна, Moon Grey"