Читати книгу - "Чарівна Лоліта: Тіні Королівства (частина 1), Віккі"

Розділ 6

Тим часом тролі тягнули Лоліту, її друзів, гномів і чарівника до короля Троля, який був таким жорстоким, що знищив половину гномів, а іншу половину взяв у рабство. Король Троль почав співати пісню про своє походження й помітив своїх ворогів, але Лоліта виступила вперед, дивлячись з люттю йому в очі, і король здогадався, хто вона.

— Так, так, донька ельфа Ельдара, — сказав він.

Лоліта мовчала, злобно дивлячись на нього, і сказала:

— Відпусти моїх друзів, ти про це пошкодуєш!

Король Троль зловісно засміявся й відповів:

— Якщо так зробиш, твоїх батьків уб’ємо... і твою матір. Вона зараз у полоні.

Лоліта відчула, як її серце стиснулося від жаху. Її мати в полоні? Це не може бути правдою! Але вираз обличчя Короля Троля не залишав сумнівів – він не жартував. Її руки тремтіли, але вона стиснула кулаки, не дозволяючи страху заволодіти нею.

— Ти брешеш! — вигукнула вона, дивлячись у жорстокі очі Короля Троля.

— Ахаха, маленька дівчинко, ти ще не знаєш усієї правди, — зловісно усміхнувся він. — Але скоро дізнаєшся, коли благатимеш мене пощадити тебе й твоїх друзів!

Друзі Лоліти продовжували чинити опір. Гном Сміливий, охоплений люттю, спробував накинутися на Короля Троля, але його схопили двоє могутніх вартових.

— Де мій народ, чудовисько?! — гнівно закричав він.

— Ах, твої гноми... — ліниво протягнув Король Троль. — Половина знищена, а інша — навіки в рабстві.

Сміливий загарчав від люті, але Лоліта підняла руку, зупиняючи його.

Тим часом Астреніус уважно спостерігав за ситуацією, готуючись до потрібного моменту, щоб використати заклинання. Він знав, що зараз вони не зможуть перемогти Троля у відкритій битві, але якщо правильно скористатися магією, можна дати друзям шанс на втечу.

Мія зробила крок уперед і з викликом сказала:

— Негайно відпусти нас!

— Або ми з тобою розправимося! — підтримав її Діма, тримаючи в руках кинджал.

Король Троль насупився від їхньої зухвалості й заревів:

— Ви смієте мені погрожувати?! ВБИТИ ЇХ!

Тролі рушили до полонених, але Лоліта різко зробила крок уперед і, не відводячи погляду, сказала:

— Відпусти їх... або пошкодуєш.

Король Троль виміряв її поглядом і раптом усміхнувся:

— Цікаво, що ти можеш мені зробити, дівчинко? Ти всього лише жалюгідна напівкровка.

— Помиляєшся, — прошепотіла Лоліта, стискаючи білий камінь у руці.

Раптом тролі завмерли – повітря навколо Лоліти почало іскритися магічною енергією, і її очі спалахнули сріблястим світлом...

Король Троль зціпив зуби, спостерігаючи за цією магічною аурою, що поширювалася навколо Лоліти. Він не очікував, що дівчина володіє такою силою, і його впевненість у перемозі почала хитатися.
— Що ти робиш? — хрипло запитав він, його голос став трохи напруженим.

Лоліта не відповідала, але її очі світилися, і магічна енергія поступово набирала сили. Вона відчула, як кожна клітина її тіла реагує на цей потік, як сила, що крилася в її серці, почала вириватися назовні. Мати, батько — все це було в її думках. Їй потрібно було врятувати не лише себе, а й тих, кого вона любила.

Астреніус помітив зміни в магічному полі. Він зберігав спокій, розуміючи, що це може бути їхнім шансом, але не можна було поспішати. Йому потрібно було дочекатися моменту, коли Лоліта буде готова промовити заклинання.

Тим часом гном Сміливий, майже втративши самоконтроль, знову кинувся на Короля Троля, але Мія та Діма встигли його зупинити.
— Ти не можеш цього зробити, — сказав Діма, стримуючи друга. — У неї є шанс.

Лоліта тихо прошепотіла:
— Я зроблю все, щоб врятувати вас.

Король Троль відступив на крок, вражений величезною силою, яка виходила від Лоліти.
— Ти не можеш мене перемогти, дівчисько. Моя сила величезна! — він знову намагався її залякати. — А твої батьки... вони не витримають моєї влади!

Лоліта стиснула камінь у руці, її серце билося відважно, і в той момент, коли магія стала найпотужнішою, вона вигукнула:
— Я зруйную твої плани, Троль!

Вона підняла камінь, і з нього спалахнула магічна енергія, що вибухнула в бік Короля Троля. Усі навколо затамували подих, коли світло заполонило темний зал.

Тролі, що стояли поруч, намагалися відступити, але магія Лоліти була надто сильною. Це був їхній єдиний шанс на порятунок.

Астреніус відчув потік магії, що вирвався з Лоліти, і зрозумів, що саме цей момент є вирішальним. Він підняв свою паличку, і з її кінця вирвалася ще потужніша хвиля магії, що обрушилася на тролів, які наближалися до друзів. Тролі відскочили назад, зупинені силою заклинання, а магічна енергія спалахнула в темряві, освітлюючи весь зал.

— Ваша темрява нас не здолає! — вигукнув Астреніус, і його магія стала ще сильнішою.

Друзі Лоліти не відставали. Вікторія, Мія, Діма і навіть гном Сміливий — усі схопили свої мечі, сокири та іншу зброю, готуючись до бою. Вони почали безжальну атаку на тролів, які намагалися їх знищити. Тролі гарчали, але магія та зброя друзів діяли — кожен удар, кожне заклинання завдавали шкоди ворогам.

Король Тролів стояв позаду, спостерігаючи за хаосом, що панував у залі. Він знав, що мусить діяти швидко, поки Лоліта не зібрала всю свою силу. Він зловісно посміхнувся, повернувшись до свого слуги:

— Іди та передай Сестрі Зла, що її подарунок вже в руках, і серце Лоліти скоро буде в неї. Нехай вона готується до того, що ми досягнемо своїх цілей.

Слуга кивнув, повернувся та зник у темряві, використовуючи магічний портал, щоб повідомити Сестру Зла. Їхній план був майже здійснений, і вони були впевнені у своїй перемозі. Але насправді ворожнеча ще далеко не завершена, і Лоліта разом зі своїми друзями мала інші плани щодо того, що відбудеться далі.

Тим часом битви тривали, а Лоліта збирала всі свої сили у магії. Вона дивилася на тролів, які намагалися її зламати, але вона була сильнішою. Її серце не здригнулося, і вона була готова до останнього кроку.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍