Читати книгу - "Детектив Соловей. Книга 3: Смерть в архіві., Віталій"

— Алло? — почувся спокійний голос Тетяни Ігорівни.

— Привіт, мамо. Це я. Справа завершена. Ми знайшли злочинця.

— Слава Богу, синку! — вигукнула мати, і Соловей почув нотки полегшення в її голосі. — Ми так за тебе хвилювалися.

— Все добре, мамо. Можеш передати татові.

— Обов'язково. Ти б приїхав до нас, синку. Відпочив би.

— Можливо, скоро, мамо. Треба трохи розібратися тут.

Він випив гарячу каву, її гіркуватий смак трохи підбадьорював. Його волосся, з сивиною на скронях, тепер здавалося ще більш розпатланим від пережитого. Він заплющив очі на мить, дозволяючи думкам вільно плисти. Розслідування цієї справи залишило глибокий відбиток на Сергії, нагадуючи йому, що минуле завжди наздоганяє. Іноді воно приходить у вигляді старих документів, а іноді — у вигляді смерті. Але його робота полягала в тому, щоб ці привиди не переслідували живих.

Він дивився на світанковий Київ, відчуваючи, що, попри все, місто продовжує жити. І він, підполковник Сергій Петрович Соловей, буде продовжувати свою роботу, захищаючи це місто від тих, хто ховається в тіні, незалежно від того, з якого часу вони прийшли.

Кінець