Читати книгу - "Чотири піля опівдня, Костянтин Гончаренко"

Злодій пішов далі набагато повільніше, обмірковуючи на ходу, як виплутатися із цієї ситуації. Чому обидва товариства вирішили провести свої збори завтра в однаковий час, він вже здогадався і тепер картав себе за те, що не подумав про таку можливість раніше.

Адже завтра було велике містичне свято. Більшість релігій та магічних доктрин сходилися на тому, що число «чотири» має магічні властивості. Четвертий день четвертого місяця – це особлива дата, а година Зайця – це саме четверта година після полудня. Важко підібрати кращий час для проведення справді важливих та урочистих заходів, як то прийняття когось в нові члени чи проведення ритуалу. Навіть якщо магія ніяк не задіяна, це особлива година. Будо б дивним, якщо б поважаюче себе таємне товариство таке пропустило. Вони люблять все особливе.

Шото майже перехотів іти далі. Адже метою його перебування в цій частині міста була зустріч з куратором від «Червоного листя». Для цього таємного товариства він був Арбісом, напівельфом, емігрантом з Делії, що щиро бажав бути корисним своїм новим покровителям. Ельфи-екстремісти з «Листя», що намагалися таємними інтригами повернути собі повну владу над протекторатом, не любили людей, а напівельфів ледь терпіли. Але таланти Шото (він же Арбіс) були їм настільки потрібні, що він сподівався, що куратор все ж рекомендує його до просування на наступний щабель в цій організації. Однак ці сподівання вже були зіпсовані побоюванням, що куратор скаже прийти на посвячення саме завтра, в годину Зайця.

Але План сам себе не виконає, тож Шото пішов на зустріч, сподіваючись на диво.

Дива не трапилось, і вислухавши велику пафосну лекцію (бо його куратором був, звичайно, ельф, а ельфи не просто люблять пафос – вони його вигадали), Шото дізнався координати (в п’яти милях за містом, посеред старих ельфійських руїн) і час, коли йому там треба бути (той самий, чотири після полудня). Виказавши лише щиру радість, злодій чемно подякував куратору і розпрощався.

Ця радість дуже швидко змінилась на його обличчі стурбованістю. Пройшовши сотню кроків, він вийшов з ринку, забрався на парапет на мосту через Зеведію – широку та швидку річку, яка колись дала Зеведу життя та ім’я – і, звісивши ноги над водою, почав думати, що робити далі.

План, задля виконання якого він витратив стільки зусиль та часу, здавалось, повністю провалився, але Шото був не з тих, хто боїться перешкод і опускає руки. Кмітливість та тяга до імпровізації рятували його багато разів і в більш складних ситуаціях, тож він сподівався, що і зараз щось зможе придумати. Він йшов до цього все своє життя і не хотів, щоб якийсь дурний календар та забобони ватажків таємних товариств йому все зіпсували.

Сам План був ускладненим та розширеним варіантом того, що він вже не один раз робив в інших містах, хай не таких величних, як Зевед, по всьому світу.  А саме – втирався у довіру таємному товариству (звичайно, під вигаданим ім’ям), а потім грабував їх сховище. Бо в кожного таємного товариства, по-перше, завжди є потреба в гарному злодюжці, а по-друге, завжди є сховище скарбів.

А що? Шото, коли одного разу це спробував, відразу зрозумів потенціал такої ідеї. Грабувати таємні товариства – одне задоволення, якщо встигнути втекти до того, як вони зрозуміють, що трапилось. Гроші чи артефакти в сховищі в них завжди є, але нагляд за ними зазвичай поганий. Їх охороняють не люди, а таємниця, тому крадіжка може довго залишатися непоміченою. Оголосити злодія в розшук вони не можуть, бо це зіпсує їх таємність. Знайти самим? Шото поки не стикався з товариствами, які б могли ефективно діяти за тисячі миль від своєї бази. Звичайно, це було раніше, коли він полював на бідні та малочисельні товариства, і в Зеведі все могло бути інакше. Але в його Плані були передбачені і такі речі.

Там, насправді, було передбачено майже все, крім того, що всі три товариства, які він збирався одночасно пограбувати, так само одночасно покличуть його на зустріч. Кляті три четвірки та дурні людські забобони!

Шото сплюнув у річку. Треба було терміново щось придумати, але в голову нічого не лізло. Він ніяк не міг бути в трьох місцях одночасно, а не прийти на важливу зустріч в магічну годину просто неможливо - це перекреслить весь прогрес в просуванні ієрархією того таємного товариства, яке б він так образив. Прийти лише на одну зустріч? Ну по-перше, інші все одно будуть його шукати, щоб зрозуміти, що сталось з таким перспективним агентом. А по-друге, весь План був розрахований саме на три таємних товариства,  які мали б почати підозрювати в пограбуванні одне одного (особливо якщо залишити підказки). Грабувати, як раніше, прикриваючись лише псевдонімом, той самий «Чорний світанок» було б дуже, дуже необачно. Потрібно було максимально заплутати сліди.  

Злодій зітхнув і кинув погляд на гігантську клепсидру, яка височіла над пагорбом Всіх Богів. Діючий водяний годинник був однією з пам’яток міста, вишуканим витвором імперських інженерів, що дивом зберігся під час захоплення міста ельфами. Завдяки яскравим візерункам на ньому час можна було дізнатися з будь-якого кінця міста. От зараз, наприклад, фігура Ведмедя вже щезла, змінившись Оленем.

Це значило, що пройшла вже година від зустрічі з куратором, і за цю годину спостерігання річки він так нічого і не придумав, тож скоріш за все не придумає і далі. Що ж, коли не знаєш, що робити і тобі потрібно диво, треба звертатися по допомогу до магії. Шото зіскочив з парапету і, ретельно перевіряючи чи за ним ніхто не стежить, попрямував через все місто до своєї схованки, де була одна річ, яка можливо, могла б врятувати План.