Читати книгу - "Я обираю...Тебе, Анжеліка Горан"

Гаразд, не про те я зараз думаю. Краще зосередитися на гостинній дівчині, що радісно посміхалася нам, зустрічаючи на порозі. Ми коротко познайомилися, бо до цього ще ні разу не бачилися. Втім, я чула багато хорошого про неї від Олени, тому вже встигла перейнятися теплими почуттями до вродливої панянки з яскравим рожевим волоссям.

Під пильним наглядом Лілі ми випили по келиху шампанського й пройшли за нею до кімнати, де вона  вручила нам по маленькому пакетику. Як виявилося, там були піжами. А якщо точніше щось схоже на них, але більш відверте.

Мені дістався блакитний топ, що вдало підкреслював груди й шортики з мереживом, а Олені — кроп-топ, спортивні трусики й пеньюар. Чомусь мене це насторожило. Звісно, я не озвучила свої здогадки, лише пожартувала, що від її вигляду Сталкер точно не встоїть та впаде до ніг моєї любої подружки.

Краєм ока поглянула на Лілю. Від моїх слів вона широко посміхнулася. Та був у цій посмішці якийсь прихований сенс. Отже, я маю рацію і рожевокоса німфа грає на боці Антона. Я не проти, аби тільки нічого поганого не трапилося.

На жаль, все ж сталося... Ось тільки не з подругою, бо там все дуже й дуже добре — спалах, буря, божевілля. Зі мною.

Разом з Антоном приїхав брат Лілі. Вродливий молодик зі смарагдовими очима, які гіпнозували мене своїм надприродним блиском. Його світле волосся було зачесано назад, але кілька пасом все ж спадало на мужнє обличчя з прямим носом. Погляд самовпевнений, на вустах дражлива посмішка. Підтягнуте тіло, яким точно займаються у спортзалі, огортає темно-зелена сорочка, зухвало розстебнута на грудях. На ногах чорні шкіряні черевики та темні штани. Він ступав, немов хижак, за кожним кроком якого відчувалася влада та грація.

О, так. Прізвисько Кіт, йому, до біса пасувало.

— Привіт, красуне, — молодик підійшов ближче, уважно спостерігаючи за моїм обличчям. І не тільки за ним. Його погляд повсякчас ковзав тілом, зупиняючись на грудях і стегнах.

Мені не сподобалася ця зухвалість, від слова зовсім. Я мимоволі порівняла Кота з Лютом. І відверто кажучи, останній виграв у цьому уявному поєдинку за мою увагу. До того ж з великим відривом.

— Ліля казала, що на вечірці не буде чоловіків, — я проігнорувала ввічливість.

— Так склалося, що це і мій дім, — чоловік схилив голову набік, примруживши очі. — Вип'ємо за знайомство? — Не чекаючи на згоду, ніби вона йому геть не потрібна, підійшов до столика з напоями й налив у келих шампанське. Після чого протягнув мені напій, чекаючи, що я прийму його.

— Ти занадто самовпевнений. — Я демонстративно відвернулася та обійшовши стіл, зайняла місце з протилежного боку.

Однак впертюх не залишився осторонь і пішов за мною.

— Ти нагадала мені її... — Загадково промовив, серйозним голосом. — Гарна, але недосяжна, мов далека зоря.

— Якщо це був підкат, то якийсь дивний. Зазвичай дівчатам не подобається, коли їх порівнюють з кимось, — уїдливо відповіла я.

— Не йди, — помітивши, що я зробила крок убік, чоловік схопив мене за руку. — Вибач. Мене іноді заносить, — поглянув так, немов нашкодивше кошеня. — Просто... — завагався. — Ти схожа на мою... колишню дружину. Вона померла, але не треба жаліти мене. Я не для цього тобі розповів про неї. А лише, щоб ти не думала, ніби я хотів образити.

Мені вистачило одного погляду. Навіть натяку на брехню не було в зелених очах чоловіка. Він спохмурнів, немов всі яскраві барви разом покинули його вродливе обличчя, залишивши місце пітьмі.

— Забудьмо, — примирливо посміхнулася.

— Дякую. — Блондин був десь далеко звідси. Не фізично, ні. Його тіло сиділо навпроти мене, а ось думки ширяли понад хмарами.

Я вирішила не заважати йому, тож підвелася з-за столу. Однак він знову зупинив. Не дозволив піти.

— Якщо ти не проти, то спробуймо спочатку?

Щось в цих гіпнотичних очах змусило мене зупинитися.

— Юля, — приязно поглянула, сівши на місце.

— Стас.

Чоловік взяв мою долоню та притулив до губ. Погляд молодика весь час пильно стежив за моєю реакцією. Він аналізував і робив певні висновки, зрозумілі лише йому одному.