Читати книгу - "Я обираю...Тебе, Анжеліка Горан"

Два таких різних поцілунки

Після нашого зі Стасом знайомства, чоловіка мов підмінили. Не було навіть натяку на двозначність. Він, неначе справжній джентльмен, поводився доволі стримано. Принаймні, щодо мене.

Стас сипав жартами й постійно підливав мені та Лілі шампанське. Однак ситуація дещо змінилася, коли до нас приєднався Лютий. Між ними моментально виникла напруга, яку досить важко не помітити.

— Кіт, — охоронець Олени кивнув на знак привітання. — Я так розумію, піжамна вечірка скінчилася? — його погляд спинився на мені.

— Так, Антон безсоромно порушив наші плани, викравши Оленку.

Ліля відповіла замість мене. І чесно кажучи, я була від цього не в захваті. Щось всередині неприємно кольнуло. Однак я вирішила не загострювати увагу на таких дрібницях, бо не бажала роздмухувати конфлікт знічев'я. Тим паче сваритися із господаркою будинку в мої плани не входило.

— Не проти, якщо я присяду? — Світло-блакитні, мов ніжні пелюстки волошок, очі дивилися на мене. Вони просили мого дозволу.

— Звісно, — рожевокоса вродливиця знову випередила з відповіддю. Вона поплескала спинку стільця біля себе у запрошувальному жесті. Коли Лютий сів, Ліля підсунула до нього склянку, яку завбачливо наповнила віскі. — Вип'ємо за таку несподівану зустріч, адже ми не часто бачимося. Та й сьогодні зірки так дивно склалися, що ми всі опинилися в одному місці... Це так несподівано.

Поруч зі мною закашлявся Стас. І всі погляди миттю прикипіли до вродливого блондина.

— Можливо, краще води? — турботливо запитала я, поплескавши його по спині.

— Не потрібно, — категорично відмовився чоловік, коли нарешті відкашлявся.

Якийсь час ми всі сиділи мовчки, сьорбаючи напої. Я судомно розмірковувала над тим, як краще розвіяти цю напружену атмосферу, що не мала нічого спільного з веселощами. На думку нічого путнього не спадало, тож я пустила все на самоплин — просто почала розповідати різні кумедні історії з життя.

Згодом до нас приєднався Антон. Він спустився з другого поверху без Олени, пояснивши, що та вже відпочиває. Я її чудово розуміла, бо в самої вже очі злипалися. Пізня година вкупі з випитим алкоголем робили свою справу.

Отож піднявши останній келих "для годиться" я вирушила в кімнату, яку мені люб'язно запропонувала Ліля.

Я ще навіть не встигла дійти до ліжка, як у двері постукали. Можливо, дівчина щось забула?

— Увійдіть, — кинула через плече та посунула до м'якої перини.

За мить мене владно притягнули до себе міцні руки. А біля вуха пролунав  голос Стаса:

— Я хотів побажати тобі солодких снів.

— Це що за ігри? — я спробувала вивільнитися. Не те щоб мені не подобалося відчувати його руки на своєму тілі. Просто я боялася почуттів, які він викликав у мені. Втім, це було приємно й водночас бентежно. Щось подібне я відчувала в присутності Лютого.

Чоловік розвернув мене до себе й, прибравши пасмо волосся з обличчя, поцілував. Глибоко, чуттєво й пристрасно. Я забула як дихати, загубившись у солодкому мареві.

Наші язики сплелися у гарячому танку. Дихання стало важчим і більш уривчастим. Я занурила долоню у волосся Стаса, граючись з його світлими пасмами. А він тихо загарчав і, підхопивши мене на руки, відніс до ліжка.

Поцілунки стали глибшими, вибагливішими. Мені було настільки добре цієї миті, що хотілося розчинитися в нашому пристрасному морі й віддатися хтивим хвилям жаги.

Зненацька перед очима виникло вродливе обличчя зі світло-блакитними очима та пшеничним волоссям. Губи, що подеколи вабили мене своїм спокусливим блиском. Маленька ямочка на підборідді...

— Лют, — вигукнула я, не стримавшись.

Чоловік поряд зі мною припинив поцілунки. Він різко прибрав руки й мало не відскочив на інший кінець ліжка. Гадки не маю скільки витримки йому знадобилося, щоб залишитися на місці.

— Як ти мене щойно назвала? — В голосі промайнуло роздратування.

— Я... Це все помилка... Тобі краще піти... — Мої ламані пояснення викликали ще більше запитань, про що яскраво свідчив вираз обличчя Стаса.

— Ти з Лютим? — коротко запитав той. Його погляд невідривно слідкував за моєю реакцією, намагаючись відчути будь-які зміни в поведінці. Чисто сканер навпроти QR коду.

— Ні, — злегка струснула головою, через що пасмо волосся впало на око.

— Тоді в чому проблема? Навіщо ти про нього згадала?

— Не знаю, — знизала плечима. І це була чиста правда. Я справді не розуміла чому з мого рота вихопилося прізвисько блакитноокого велета. Можливо, я підсвідомо бажала, щоб це він був на місці Кота? Але ж Лютий занадто безініціативний...

— Ти назвала мене іменем іншого чоловіка. До того ж зробила це в ліжку, коли моя рука стискала твої сідниці, а язик пестив груди.

— Технічно, я назвала його прізвисько, а не ім'я. Але в іншому ти маєш рацію, — я байдуже махнула рукою. Оправдовуватися, якщо чесно, бажання не було. Та й хто ми такі одне одному, щоб висувати претензії? Насправді я навіть рада, що так вийшло, адже мало не переспала з чоловіком, якого знаю трохи більше чотирьох годин. Для протоколу: таке зі мною трапилося вперше в житті. І повторювати подібну дурницю я точно не збираюся.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍