Читати книгу - "#непамʼятаюякцесталося, Alina Pero"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Женя
Уже вдома, коли я знімала пальто, в повітрі повисла якась тиха напруга. Не та, що «ой, хтось не виніс сміття», а така… солодка. Коли очі ловлять одне одного довше, ніж потрібно. Коли ти ще смієшся, але в голові вже інша думка.
Антон поклав ключі, якось дуже повільно.
А я... я наче стала героїнею якогось романтичного фільму, тільки без світла, мейкапу й потрібної кількості дезодоранту.
— Хочеш чаю? — спитала я, щоб розрядити напругу, хоча вже не була впевнена, що хочу чаю.
— Можу й сам зробити. Але... — він на мить замовк, — але я радий, що ми сьогодні побачились… по-справжньому.
Я підійшла ближче, зупинилася. Він теж. Дивився так, що в мене мурахи по руках побігли, і я навіть трохи пошкодувала, що вдома не вимкнула опалення — було спекотно з усіх боків.
— Антоне…
— Мм?
— Мені здається, або ми зараз зробимо щось, чого ще не робили?
— Тобі здається. Ми точно це зробимо.
Він поцілував мене так, що в голові замість думок залишилось тільки "ого". М’яко, ніжно… Але з тією самою пристрастю, що відчувається не в губах, а десь глибше, між ребрами.
І я, звісно, відповіла.
Поцілунок переріс у ще один. Потім у сміх — бо я заплуталась у власному светрі, і ми обоє впали на диван, мало не перекинувши вазон з фікусом. Антон героїчно його врятував однією рукою, другою тримаючи мене.
— Це, мабуть, найромантичніше падіння з фікусом у моєму житті, — хихикнула я.
— Я стараюся. Наступного разу залучу кактус — для ефекту.
…Цей вечір був без надмірної драми, без пафосу, без сценарію. Просто двоє людей, які все ще трохи грають ролі, але вже починають грати серцем.
І коли ми лежали на дивані, обійнявшись, він прошепотів:
— Знаєш, я б одружився з тобою навіть без тієї випивки.
— А я, може, навіть погодилась би.
— Тобто шансів у мене не було?
— Були. Але мені треба було дізнатися, як ти цілуєшся.
— Ну і?
— Перевищив усі очікування, — усміхнулась я.
І він поцілував мене ще раз.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «#непамʼятаюякцесталося, Alina Pero», після закриття браузера.