Читати книгу - "Детектив із Шостим Чуттям (і Купою Проблем), Кара Блейк"

Несанкціонований десерт

Я вийшла з будинку пані Агати, відчуваючи, як мої "помічники" буквально тягнуть мене за прозорі рукави. Дядько Василь не просто пропонував, він вимагав негайно йти до джерела мигдалевого тіста.
— Це мій рецепт, Олівіє! Моя спадщина! Хтось використовує мій марципановий завиванець без дозволу! Це ж плагіат душі! — голосив він, кружляючи навколо мене, наче розлючена бджола.
— Плагіат — це форма імітації, що прагне до узагальнення, але не досягає сутності оригіналу! — мудро зауважив філософ, синхронно з Василем кидаючись у напрямку сусідньої вулиці.
Тітка Марія, як завжди, була найпрактичнішою (і найпесимістичнішою).
— Та який там плагіат, Василю! Мабуть, кіт просто вкрав у когось з підвіконня! Всі ці коти такі злодії, чесне слово! Пам'ятаю, як сусідчин Мурчик…
Я вже майже не слухала, намагаючись зосередитися на єдиному логічному поясненні: якщо є свіжі мигдалеві крихти, то десь поблизу має бути пекарня. Або щонайменше магазин солодощів. Або ж, що найімовірніше, сусідня пекарня, звідки походять аромати, що наповнюють мій офіс.
— Гаразд, генії, — пробурмотіла я, прискорюючи крок. — Припускаю, що Пушок не навчився пекти марципанові завиванці самостійно. Значить, хтось їх пече. І цей хтось, ймовірно, знаходиться неподалік.
Ми дісталися до пекарні "Солодкі Мрії", з якої, власне, і доносилися постійні аромати свіжої випічки. Вивіска була нова, вітрина блищала, але я знала, що це те саме приміщення, де дядько Василь колись заправляв.
Варто було мені переступити поріг, як дядько Василь змінився на обличчі (наскільки це можливо для привида). Його прозора постать почала мерехтіти, а голос став ще голоснішим.
— О, Боже мій! Це ж моя піч! Мої столи! А що це за... ЗАКАМАРКИ?! Хто дозволив цим... вандалам... так переробити мою святиню?!
Нова власниця, молода жінка з яскраво-рожевим волоссям і купою пірсингу, з-за прилавка здивовано подивилася на мене. Мабуть, я надто голосно розмовляла сама з собою.
— Перепрошую? Можу чимось допомогти? — запитала вона з легкою усмішкою.
— Так, я... ем... шукаю інформацію про одного зниклого кота. Він, можливо, пройшов повз ваше вікно і, можливо, залишив по собі... мигдалеві крихти, — я спробувала звучати якомога спокійніше.
Дядько Василь в цей час кружляв навколо рожевоволосої дівчини, намагаючись зазирнути їй в очі.
— Молода людина! Ви! Як ви посміли так змінити мою пекарню?! Де мої рецепти?! Де мій дух?!
— Дух, Василю, знаходиться всередині нас, він не може бути змінений зовнішніми обставинами! — повчав філософ, що стояв поруч з дядьком Василем, намагаючись бути схожим на невидимого наставника.
Тітка Марія тим часом вже обстежила всі вітрини.
— Фу, скільки цукру! Хіба ж це здорова їжа? Навіть Пушок би таким не спокусився!
— О, ви про рудого кота? — рожевоволоса дівчина, здається, не звернула уваги на мої дивні розмови. — Так, він пробігав тут сьогодні вранці! Такий пухнастий, з білими лапками! Він зачепив ось цей пиріг. — Вона вказала на тарілку з величезним, щойно спеченим, чудовим на вигляд мигдалевим завиванцем. — І, здається, відкусив шматочок!
Дядько Василь застиг. Його прозора постать затремтіла ще сильніше.
— Він... відкусив... мій... ЗАВИВАНЕЦЬ?! Без дозволу?! Без черги?! — він був шокований.
— Ну, звісно, він же кіт, — розвела руками тітка Марія. 

— А потім він побіг далі, прямо до парку. Здається, за якимось птахом, — продовжила дівчина.
Я подивилася на філософа.
— Схоже, ніяких метафор, просто кіт і птах, — сказала я.
Філософ, здавалося, вперше розчарувався.
— Буття і птах... Звичайна синергія природи... Ніякої екзистенції...
Тітка Марія кивнула, задоволена своєю правотою.
— Ну от, я ж казала! Простіша справа, а ви тут собі навигадували.
Я зітхнула, намагаючись не сміятися. Отже, Пушок був лише звичайним котом, який втік за птахом, але перед тим поласував марципановим завиванцем. Мої "помічники" були одночасно моїм прокляттям і моєю розвагою.
— Дякую вам, — я звернулася до дівчини. — Ви дуже допомогли.
Тепер справа залишалася за малим: знайти Пушка в парку. І спробувати переконати дядька Василя, що його рецепт, хоч і використовується, але не є приводом для примарної помсти.
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍