Читати книгу - "Мій ніжний звір, Rada Lia"

42
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 29 30 31 ... 57
Перейти на сторінку:

Ярослав повернуся до столу. У двері постукав і зайшов офіціант. Ярослав зробив замовлення й той пішов. 

— Знаєш, напитися хочеться, — промовив він.

— А твоя мама цього б хотіла для тебе? Щоб ти страждав та напивався?

Її сіпнуло від спогаду про минулу ніч. Хто його взагалі знає, що би його мама хотіла для нього.

— Як звали твою маму?

— Марія, — прошепотів чоловік. — Їй пасувало це ім'я. 

— В якому сенсі? 

— Ну не знаю. Вона була жорсткою, сухою, принциповою. Спуску мені не давала. В дитинстві часто мене била. Навіть за оцінки. Вказувала, з ким зустрічатися, коли я виріс. 

Двері знову відчинилися й до кімнати зайшли три офіціанти. За хвилину стіл наповнився різними стравами. З'явилися дві пляшки червоного вина, келихи, овочі, фрукти, нарізки сирів.

Коли вони знову лишилися вдвох, чоловік продовжив.

— Після того, як мама відвадила від мене Надію, я зненавидів її. 

— Надію?

— Це моє перше кохання. Ми з нею зустрічалися, коли нам було по вісімнадцять. Я думав з нею одружитися. Та мама бачила для мене інше майбутнє. Вона хотіла, щоб я поїхав вчитися за кордон. Надя в такий план не вписувалася. Тож мати дала Наді грошей, щоб та покинула мене.

— І вона покинула? — запитала Орися.

— Само собою. Їй дали суму, достатню для кількох років проживання в Індонезії, куди мріяла потрапити Надя. Відтоді я з мамою майже не спілкувався. 

Ярослав налив вина собі та Орисі, зробив великий ковток і продовжив:

— Та коли мама померла, мені приснився сон. Вона просила вибачення за те, що була надто жорсткою. Казала, що любить мене і буде завжди захищати.

Орися здивовано поглянула на Ярослава. Його очі почервоніли. В глибині душі вона вважала його звіром. Хай не жорстоким, а проте не чуттєвим, керованим інстинктами. Зараз же поруч із нею сидів маленький хлопчик, який втратив свою маму і сумує за нею. Йому просто не пощастило мати теплу і люблячу родину.

— Вона сказала, — продовжив чоловік, — що цього разу не повторить свою помилку, що прийме ту жінку, яка любитиме мене.

Холодний піт виступив на лобі дівчини. Згадалися слова тіні, що їй привиділася. “Ти любиш Ярослава?” й в кінці - “Тоді я захищатиму тебе”. Що як це й справді до неї приходила мати Ярослава?

 

1 ... 29 30 31 ... 57
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мій ніжний звір, Rada Lia», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мій ніжний звір, Rada Lia"