Читати книгу - "Танець МечІв , Arachne "

Масамуне, все ще відчуваючи теплу енергію, що текла його тілом, радісно подивився на друзів.

— Нам удалося це зробити! — промовив він, його голос був сповнений подиву і захоплення, ніби він сам ще не до кінця вірив у їхню силу. Його обличчя осяяло широкою посмішкою, і він поклав руку на плече Мурасаме, ніби вітаючи його.

Мурасаме, який завжди був сповнений пристрасті до перемоги, не міг стримати широкої посмішки, і його очі спалахнули азартом. Він з полегшенням засміявся, дивлячись на друзів, і гордо підняв свій клинок.

- Ми по-справжньому сильні! Дивіться, що ми зробили! — вигукнув він, відчуваючи, як у ньому вирує радість і гордість за їхню єдність і силу.

Дзуйхо, що стояв поряд з Фудзісане, з усмішкою глянув на нього. Їхній погляд на мить зустрівся, і кожен із них відчував гордість не лише за себе, а й за товариша, з яким вони ділили цей шлях та цю перемогу. Дзуйхо тихо промовив:

— То була справжня гармонія. Ми стали по-справжньому єдиним цілим, і його голос був сповнений тепла та вдячності.

Фудзісане трохи кивнув, його обличчя залишалося серйозним, але в очах сяяло задоволення. Він обернувся до інших і, посміхнувшись, твердо промовив:

- Ми стали справжніми воїнами. Це те, на що ми всі чекали.

Інугамі Куроші, який зазвичай приховує свої почуття, цього разу дозволив собі легку посмішку, тихо кивнувши друзям. Він відчував, що вони набули сили, яка виходить за межі простої майстерності бою – це була сила дружби, сили духу та рішучості.

Їхня радість була безмежною, і в цей момент вони забули про всі страхи і сумніви, відчуваючи, що вони стали сильнішими, ніж будь-коли.

Мудрець дивився на своїх учнів, на їхні радісні обличчя, ще сповнені тріумфу і захоплення успіхом. Він відчував гордість за те, що вони змогли досягти такого рівня, об'єднавши свої душі та силу. Але водночас він знав, що попереду на них чекає справжнє випробування — не просто тренування, а битва, в якій помилка могла коштувати їм життя.

Його обличчя стало серйозним, і голос, сповнений сили та мудрості, пролунав над майданчиком:

— Тепер ви готові битися і знищити Тінь Безсмертного, — сказав він, і його слова пролунали як стародавнє пророцтво, ніби їхній успіх був давно пророкований. — Але пам'ятайте, що ваша сила розкривається лише тоді, коли ви дієте як одне ціле. Ваша єдність – це ваш щит та ваш меч.

Юнаки відразу стали серйознішими, усвідомлюючи значущість слів наставника. Кожне його слово звучало як нагадування, що вони не просто воїни, а єдина сила, і навіть найменше порушення їхньої синхронності могло призвести до катастрофи.

— Ви повинні бути згуртованими і діяти синхронно, щоразу довіряючи один одному, — продовжив Мудрець, його погляд загострився, ніби він бачив у них не лише силу, а й їхні найглибші страхи. — Якщо хоч одін з вас втратить ритм, якщо хоч один із вас почне сумніватися - всі загинуть. Це не просто битва. Це випробування вашого зв'язку, вашої волі та вірності.

Юнаки мовчки кивнули, їхні обличчя стали напруженими та зосередженими. Вони розуміли, що попереду на них чекає не просто бій, але битва, яка буде випробуванням їхньої єдності, довіри та рішучості. Вони відчували тягар відповідальності, і кожен із них внутрішньо дав обітницю, що не підведе товаришів.

Мудрець подивився на них з м'якою, майже батьківською усмішкою, його очі виражали як гордість, так і занепокоєння. Він знав, що вони зробили все, що могли, але тепер настав час, коли вони мали самі знайти шлях до перемоги.

— Залишайтеся на майданчику, відпрацьовуйте кожен крок та кожен удар, щоб ваша єдність стала інстинктом, а не просто технікою. Нехай кожен ваш помах і кожен вдих буде частиною загального потоку. Пам'ятайте, що ваша сила — це не лише техніка, а й зв'язок, який пов'язує ваші душі.

З цими словами він повільно розвернувся і почав йти, залишаючи їх самих на тренувальному майданчику. Його постать поступово зникала у вечірньому світлі, але в серцях юнаків його слова продовжували звучати, нагадуючи про майбутнє випробування.

Вони мовчки обмінялися поглядами, кожен з них усвідомлював, що їх чекає складна і небезпечна битва. Але в цей момент вони знали, що їхній зв'язок, їхня довіра один до одного — це те, що зробить їх непереможними.

Їхнє тренування тривало до глибокої ночі, і з кожним ударом, з кожним помахом клинків вони відчували, як їхній зв'язок міцнішає, як їхні серця б'ються в одному ритмі, стаючи єдиною, непорушною силою.

Після довгого та виснажливого тренування, коли вони зливалися в єдиний потік і відпрацьовували кожен крок та помах до ідеалу, юнаки нарешті дозволили собі відпочити. Вони розташувалися на широкій терасі, звідки відкривався вид на зоряне небо. Ніч була тепла і спокійна, і над ними, як сотні очей, мерехтіли яскраві зірки, наповнюючи все навколо м'яким світлом. Втома поступово поступалася місцем тиші, а відчуття єдності, досягнуте на тренуванні, не залишало їх, навіть коли вони відпочивали.

Інугами Куроші, сидячи трохи віддалік, дивився на зірки, але його думки були десь далеко. Він був мовчазний, як завжди, але цього разу тиша його була сповнена питаннями. Зрештою, він порушив її, переводячи задумливий погляд на друзів:

— Ви звернули увагу на Мудреця? — спитав він, його голос був тихий, але серйозний, і в ньому відчувалося занепокоєння. — Мені здається, що він щось приховує… чи щось його гнітить.

Масамуне, сидячи неподалік, підвів голову і глянув на Інугамі, його очі блиснули інтересом. Він теж відчував це, але не був певен, що решту помітили.

— Ти не перший, хто про це думає, Інугамі, — сказав він, спираючись на свої коліна і трохи насупившись. — Щоразу, коли він говорить про Тіні Безсмертного, у нього змінюється вираз обличчя, ніби він знає щось більше, ніж каже.

Дзуйхо, який сидів поряд з Фудзісане, з цікавістю слухав розмову, його погляд залишався зосередженим.

— Він король часу, — повільно промовив він, ніби розмірковуючи вголос. — Можливо, його знання про нас, про майбутнє і навіть про минуле глибше, ніж ми можемо собі уявити. А що, якщо він знає не тільки, як ми боремося, а й чим закінчиться?