Читати книгу - "Слідчій, що з порядних , Oleg Poroshok"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Коли Денис відкрив очі, не відразу зрозумів, де він. Мозок відмовлявся приймати очевидне: звичайний кабінет, який вони переобладнали під безпечну кімнату. Але щось у повітрі змінилося. Як тонкий запах страху, який ще не відчуєш носом, але вже знаєш — він тут.
> — Ми програли ніч, — сухо мовив Макс. — Але виграли день.
На екрані перед ними — фото з камер відеоспостереження. Хтось заходив у те саме крило Центру, де був кабінет-примара, ключ до аналітичної мапи Тінеткача. Обличчя не видно. Маска, форма — як у них.
Але найгірше — це бейдж на грудях. Ім’я: Денис Савчук.
> — Він краде твою тінь, — проказала Анжела. — Створює іншу версію тебе. Зашиту в систему.
Викрадена ідентичність
Тінеткач перейшов у наступ. Підміна особистості. Підпис Дениса почав з’являтись під наказами, яких він не давав. Запити на перевірку свідків, зміна маршрутів розслідувань, дозвіл на доступ до чутливої інформації. Кожен крок виглядав законно. Бо система вірила даним. А дані — вже належали Тінеткачеві.
Макс стиснув зуби:
> — Якщо він зможе використати тебе як інструмент — ми втратимо все. Тебе зроблять символом зради. А потім викинуть.
Денис мовчав. Він відчував, як земля під ногами змінює текстуру — з твердого асфальту на трясовину, де кожен крок може стати останнім.
Павутина вір
У ту ніч вони розділились. Анжела поїхала на зустріч з інформатором, що колись працював у департаменті цифрової безпеки. Макс пішов шукати витік — у внутрішніх базах Центру. А Денис залишився. Сам. У кімнаті, яка колись була штабом спротиву, а тепер — стала відлунням параної.
Йому знову написав "Поки не потонули".
«Вони вже відбирають у тебе ім’я. Наступний крок — спогади. Готуйся. Правда — це не те, що ти пам’ятаєш. А те, що зможеш довести».
І тоді все потемніло. На мить — але цього вистачило.
Сліпий простір
На ранок Денис зрозумів: зникли 12 хвилин запису з камер спостереження в їхньому офісі. Саме тоді, коли він був сам. Його телефон вимкнувся самостійно. Пошуковий запит, який він щойно зробив, — зник з історії. Система стирала сліди його існування. Малими шматками. Але вперто.
> — Він не просто підставляє мене, — прошепотів Денис. — Він переписує мене.
Анжела повернулась із тривожними новинами:
> — Інформатор мертвий. А файл, який він передав, уже у відкритій мережі. Але спотворений. Там ти — ініціатор внутрішнього перевороту. І я — твій спільник.
Макс додав:
> — Мережа реагує. Вони вже обговорюють, чи не ми розгойдуємо систему зсередини. Деякі вимагають нашого відсторонення.
> — А деякі — нашого арешту, — додала Анжела з гіркою посмішкою.
Темрява має обличчя
У кінці доби Денис побачив фото. Воно з’явилося у внутрішньому каналі, без підпису. Він стояв поруч з людиною, яку вважав давно мертвою — Славко Острий, колишній аналітик, зниклий після гучного викриття 2 роки тому.
> — Якщо це не фейк, — сказав Макс, — то у нас ще один привид. Або Тінеткач — це він.
> — Або ми всі частини одного великого фільтра, — який є — просто наше зображення на екрані. І нас уже ніхто не бачить.
Попереду — хаос. Але якщо йти через нього з відкритими очима, може, вдасться побачити обличчя того, хто його створив.
> — Ми не зупиняємось, — сказав Денис. — Бо якщо зупинимось — вони переможуть нас не фактами. А страхом.
Тінеткач грав у довгу. Але у нього була одна слабкість: віра в те, що всі інші втратять віру.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Слідчій, що з порядних , Oleg Poroshok», після закриття браузера.
