Читати книгу - "Пенсійний фонд та Метавсесвіт, Міло Севіч"

Глава 4. Дзвінка і вони

— Якщо ти тисяча перший у черзі на послуги в метапросторі “Єдиного вікна” в рамках ексклюзивного кіберпроєкту “Держава та ти”, будь певен — насправді ти перший, — радісно сповіщав голографічний бот, плюючи спонтанними іскрами Дзвінці в обличчя. Зрештою, це єдине, що він міг зробити правильно, бо заявка Дзвінки зламала кілька його алгоритмів.
Коли в сотий раз вбудовану модель просять відспівати померлого, і заявка надходить від самого померлого, розумна мовна модель — вона ж у народі “штучний інтелект” метапростору “Держава та ти” — намагається слідувати логіці та принципу безбар’єрності. Кожна фізична особа, з будь-якими обмеженнями чи без них, має право на вільний доступ до держави… а також на виконання своїх конституційних прав…
А по факту, спроби опрацювати заявку перетворилися з швидкісного обслуговування на відкатування Дзвінки Нептунівни і діда Опанаса в кінець черги. Система грузнула, кіберпростір збоїв та йшов брижами, алгоритми мовної моделі захлиналися від звичного людському індивідууму парадоксу.
Кібербезпека почала розбиратися зі специфічною заявкою на предмет кібертероризму. Тестування терпіння користувачки з номером очікування “1001” зайшло у безвихідь. Сам же об’єкт засів у розширеній реальності, спромігшись за час очікування одержати в безоплатне використання установку розширеної реальності. Як тільки апаратура була назавжди вмонтована в помешкання Дзвінки Нептунівни Непришийхвіст, метапростір Об’єднаного відділення пенсійного страхового фонду Психівського району розширив свої володіння ще на одну житлову площу.
Натомість одвічна жителька цієї площі змогла тепер тримати численні черги незалежно від часу доби, режиму роботи держслужбовців і технічних робіт.
Дзвінка Нептунівна, яка ще на початку місяця чемно стояла і тримала чергу на вході у фізичний простір, тепер була у кожному кутку його алгоритмічного розширення.
В якийсь момент алгоритми “Держави та тебе” перейшли у тестовий режим. Перед Дзвінкою Нептунівною постав аватар втомленого кібертехніка, який чесно і нерозбірливо запитав:
— Давайте забудем заявку? Натомість дамо доступ в VIP-простір! Чи згодні ви?
Не розібравши й половини речення, вперта бабуся щасливо кивнула:
— О так, малий. Я за двіж завжди!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍