Читати книгу - "Витівники, Віт Тасик"

70
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 52 53 54 ... 78
Перейти на сторінку:

Подякувавши Магіусу, посунули у ліс, у бік, де уві мглі залишили вівтар друїдів. Нам пощастило, що у вовків чудовий нюх. Назарчик в темряві миттєво відшукав дорогу. Аби не загубитись у пітьмі, ми обережно ланцюжком ішли один за одним. Нас вів хвостатий брат, а решта вже за ним. По черзі просувались обережно, вчепившись попередньому в одежу. Макулія поставили в хвості. На те вагома в нас була підстава. Та він же вбраний в листя і гілки! Ще ненароком поздираємо їх з хлопця. Добравшись без проблем до вівтаря, разом зібралися на віковій поверхні. Я все зробив, як нам Магіус наказав: закляття мовив й знак намалював в повітрі. “Щасти вам!”, - залунало гучно десь вгорі і засліпило очі білим світлом. Ми полетіли через прірву у світах назад в руїни капища друїдів.

Зворотна подорож була ні краплі не страшна, принаймі повертаємось додому. Яскраві спалахи та блискавиці не лякали вже, адже невдовзі знову ми потрапимо в руїни. Тож поки тітка не помітила пропажі парубків, нам треба буде швидко об’явитися в печері. Тоді узваром та варенням і млинцями чудово відсвяткуємо тріумф. Розповімо в деталях про пригоди, про Магіуса та неймовірну подорож. Позаздрить тітка Ганна безумовно, та навіть Сивого Ведмедя завидки візьмуть! От хто іще, крім нас, похизуватись чимось схожим в змозі? Адже  мандрівка до Магіуса - успіх! Баба Орися аж позеленіє, бо без її чаклунства ми Аврелія знайшли. Хоч бесіда з ним вийшла безтолкова, але сам факт! Тут дійсно похвалитися є чим! Отак і поверталися додому, а крила слави шелестіли пір’ям у вухах. Під тріумфальний спів полетимо ми переможно до печери, щоби спочити там на лаврах визнання.

 

1 ... 52 53 54 ... 78
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Витівники, Віт Тасик», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Витівники, Віт Тасик"