Читати книгу - "Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова"

— Нея, — почула голос родички.

Усі дружно видихнули. Рургл з мене зліз.

— Що Нір?

— Мені страшно.

— Ти ж не вперше в цьому будинку ночуєш.

— Так, але таке відчуття, що хтось дивиться на мене впритул.

— Мої всі в цій кімнаті, — прострекотів Рургл.

— Можна я з тобою переночую.

— Зайнято, — голосно прострекотів Рургл.

— Ой, — злякалася Ніра, — вони з тобою сплять.

— Ага.

— Гаразд, тоді це точно не вони.

Вона швидко вискочила з кімнати і зачинила двері. Рургл сходив у її кімнаті все перевірив. Зачинив вікно і повернувся до нас.

— Зачинив вікно, вона зашторила. Так магія активна. І за вікном хтось був, схожий на чорта. Ти впевнена, що в цьому селищі безпечно.

— Щось мені підказує, що поруч зі мною перебувати небезпечно.

— Ми тебе не віддамо, — сказав серйозно Рургл, а потім сказав те, що вибило мене з колії, — самочки одностайно прийняли тебе в сім'ю. Навіть сини дорослі готові захищати тебе.

— Рургл, а як же ви вводите нову кров у сім'ю?

— Маленька ще.

— Я? Ти щось поплутав. Від куди діти беруться і як знаю вже дуже давно. І думаю, твої діти теж.

— Можна подумати ми єдині в цій окрузі. За кілька кілометрів від селища є ще кілька сімей. Ми вже поспілкувалися, у майбутньому туди можна буде молодих самочок прилаштувати. А вони до нас своїх. Буде хороший обмін, давно такого не було.

— А чого вони тоді сюди не приходили?

— Так ніхто не ризикнув домовитися з перевертнями. Вони ж нас побоюються, хоч ми й менші за них. Але відчуваю скоро ставлення до нас зміниться.

— Рургл, не хочу образити.

— Ну питай, — сказав він наказово.

— А як ваш вид називається? А то вас зубастики і зубастики звуть.

Почула, як усе сімейство тихо ірже.

— На кого ми тобі схожі?

— На когось надто розумного й уїдливого.

— Так, ми розумні, — сказав Рургл самовдоволено.

Клацнула його по вуху.

— Самовдоволення прикрути. Якщо вже порівнювати, то на котів, тільки ви інші.

— Саширські коти, належимо до розумного виду.

— А чого ж ви в каналізації жили?

— А де ще? Квартиру нам ніхто не дасть! І не всім так пощастить знайти сухий і відносно чистий колодязь. І ти не забувай, що ми хоч і належимо до розумних, але ми хижаки і більш дикі, ніж твої перевертні.

— Я пам'ятаю, що ви їсте сире м'ясо.

— І можемо з'їсти щойно вбиту тварину.

— Угу, я ще пам'ятаю, що дехто хотів мене зжерти.

— Знайшла що згадати. Гей, ти що ображаєшся? Так ви прийшли в наш дім, треба було вас налякати. І ти так кумедно вчепилася у свого самця.

— Він тоді ще не був моїм. Спати будемо?

Заплющила очі, спробувала заснути.

— Її щось тривожить, — почула одну з самочок, — від неї гіркотою пахне.

Вранці не прокинулася, коли вони вставали. Хоча малеча потопталася по мені знатно. Я цього не відчула.

— Залиште її в спокої. Вона не так давно заснула, — шикнув на дітей Рургл.

Вдень спускаючись униз, побачила, як Ніра робить торт.

— У мене надійшло перше замовлення. — сказала вона з посмішкою — Старійшина замовив на день народження онучці.

— Чудово. Я трохи прогуляюся селищем.

Мама тільки кивнула. Через кілька хвилин моєї прогулянки мені на руки застрибнув один із дітей Рургла. Я дуже здивувалася, а потім побачила пісочне кошеня, яке різко пригальмувало перед мною. Кошеня явно більше навіть за Рургла, не кажучи вже про малятко, яке сиділо в мене на руках.

— І хто тут у нас? Вам же казали, що не варто чіпати цих кошенят?