Читати книгу - "Сни Морфея , Tалі Птах"

— Ідеально. Головне, щоб всі розбрілись по колу, а не кучкувались. 

Алекс сховав телефон і підійшов до камери. Рей ще спав, обличчя його було рум’яним. На мить інженер зрозумів, наскільки хлопчику пощастило зараз спати.

— Так і що ти там надумав? — запитав Лорі і підійшов слідом.

Інженер дістав з кишені Лірин амулет і демонстративно підняв його на рівень з очима. Цяцька світилась, як маленький ліхтарик.

— Вона збирає твою ауру? — запитав Деванс і нахмурився.

— Я не знаю, чию ауру воно збирає. Якщо в цій камері аура блукача, вона настільки потужна, що її вловлюють усі атрибути на цьому поверху. Навіть не дивлячись на те, що вона закрита. Спробуємо його наповнити ще. Якщо амулет вбере в себе більше аури, переход Ліри пройде легше, а може і я з нею зроблю його на цій хвилі. 

— Я не розумію, — нахмурився доктор, — який в тому сенс? Навіщо тобі робити перехід? Ліра не блукачка, ми це вже знаємо. Просто її аура і перехід загрожує її життю. Блукач Рей. Навіщо тобі навідуватись до Аїда?

— Тому що, любий друже, моя поява там може розставити всі крапки над “і”. Я поясню тобі, коли все закінчиться. Я обіцяв мовчати.

Деванс підняв одну брів і з виразом абсолютного нерозуміння дивився на чоловіка. Лорі дістав ліхтарик з кишені і знову посвітив в око Алексу.

— В тебе знову якісь галюцинації? Що за маячню ти несеш?!

— Якщо все вийде і мине, я напишу сценарій до фільму, буду його спонсорувати і може навіть знімюсь в головній ролі. Присвячу фільм нашій перемозі, — з азартом сказав чоловік. Він поклав руку на вікно камери і погляд його, яким від оглядав сина, був сповнений надією, вірою і любов'ю.

— Алекс, ти мене лякаєш. Звідки в тебе такий оптимізм? Я тут не просто так чергую, до речі як і ще троє різних хірургів. Навантаження на цього пілігрима буде настільки сильним, що нам прийдеться воювати за нього. І це за умовою, що він не зробить перехід. А це вже всеціло залежить, від тебе і твоїх підлеглих. 

Неочікувано, інженер повернувся до Лорі і обійняв того. Всією душею чоловік хотів віддати тепло другу і заспокоїти його.

— Лорі, пообіцяй мені, що зробиш все що в твоїх силах, аби врятувати Рея, — серйозно спитав Моро і зазирнув в очі, все ще шокованому доктору.

— Ну, це взагалі то моя робота, але якщо тобі від того стане легше, обіцяю. Я свого життя не пошкодую.

— Своє не треба, нам ще у Францію переїжджати, — серйозно заперечів Моро, — Я зараз спробую наповнити амулет і проконтролюю підключення. Я піду до Ліри, оскільки її не можна евакуювати, від аури вона точно здійснить перехід, або згорить. Я маю бути поруч. А Рей виживе, розумієш?

Голос інженера збуджено тремтів, він тримав Лорі за плечі.

— Я залишаю Рея тут, тобі, — пояснив Моро і трохи тряхнув чоловіка.

— Я зрозумів, — спокійно відповів Лорі.

Алекс обійшов камеру з голови і повісив амулет на якийсь саморіз, який трохи був не докручений до кінця. 

В коридорах заметушився медперсонал. Дітей організовано вивозили з лікарні. Через вікно палати можна було побачити багатсько білих машин прямо у дворі школи. Дітей на подвір'ї не було. Школяриків вже давно забрали батьки і за проханням адміністрації збирались на околиці міста між чорними стовпами. Хворих пілігримів, які були у важкому стані, вивозили у каретах швидкої допомоги. Нехай їх аура поскаче, ніж вони завчасно зроблять перехід. Як на зло, небо затягнулось хмарами. На щастя, з усієї школи не змогли вивезти тільки Ліру і Рея Моро. Дощу не передавали, але все одно неприємно стояти так на вулиці, та ще й ввечері.  Десь там далеко був і Орест. Лорі навіть не бачив його сьогодні. Деванс вже уявив його обурення і образу, коли він завтра вернеться додому. Лікар пообіцяв собі, що завтра візьме вихідний, якщо не трапиться чергової трагедії. Алекс запевнив, що всі його махінації з перетворенням аури в енергію займають небагато часу. До сьомої все закінчиться. Тільки Лорі не вірив, що він то побачить, оскільки стан Рея змусить його переодягатись в хірургічне вбрання. А поведінка Моро здавалась занадто дивною, імпульсивною і оптимістично. Напевно його нервова система настільки перевтомилась, що він і забув що обидві дитини тиснуть руку смерті. Може Алекс дійсно щось знає, але Лорі дещо сумнівався в тому. Минуло майже два тижні з моменту, коли вони забрали дітей, Алекс багато наївся лиха з здоров'ям дітей і своїми галюцинаціями. 

— До стовпів вже все підключили, неборе, — задихаючись, сказав Мартин, біжучи по коридору. За ним бігла ще одна група людей, яка несла цілий комплекс якогось обладнання, — Я на зв'язку з іншими операторами.

— Встановлюйте під вікном, прохід не забивайте, — командував Моро.

Інженери оперативно і дисципліновано розбрелись по кімнаті, не гірше за навчених солдат, і зайнялись роботою. Алекс допомагав підєднювати відводувач аури від камери до гігантського білого ящика більше схожий на генератор, ніж на якусь новітню розробку. Через вікно протягнули кілька дротів у двір, там інші інженери підключили їх до ще більшого ящика, а звідти розтягнули вісім дротів до стовпів школи. 

— Все готово, неборе, — сказав секретар, — Починаємо по вашій команді.

— Тримайся, Рею, — прошепотів чоловік, коли глянув у віконце, — Я даю команду і йду в корпус аїдовців. Мартин, ти тут голова. Лорі.