Читати книгу - "Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова"

— Думаю, я знайду їх десь тут. Тут відбувається торгівля дарами. Поклич капітана Ікла.

Дядько кивнув і зник. А Маркус відбивався від охорони на ряду з іншими магами. Побачила, що тут теж є місцеві правоохоронні органи. У них, мабуть, теж була операція із затримання бандитів, які торгують даром.

— Ви карти б не псували, люди в них живі.

Народ по-новому подивився на карти на підлозі, і один із місцевих правоохоронців магією став їх збирати.

— Гарний дар, раз і всі бандити упаковані.

— Я пішла за братами.

— Нея! — крикнув Маркус, коли я зникла. — Покусаю, — сказав тихіше.

За хвилину з'явилася з переляканими і брудними та трохи побитими братами. Поганих хлопців уже майже переловили.

— А можете знайти ключик від кайданів?

Показала на ланцюг братів, а потім на свій, який я зробила малюнком.

— Зазвичай такі ланцюги блокують магію?

— Так? Не знаю, кому вони і що блокують, — сказала з усмішкою.

— Не знаю, чому ти можеш даром користуватися, — сказав Таїль, — я свій дар не відчуваю.

— Зате я відчуваю дуже добре.

— Це дивно, — це вже наг сказав.

Коли з нас зняли кайдани, я відчула полегшення і похитнулася.

— Для тебе вони були надто слабкими, — сказав один із місцевих офіцерів. — Твій дар на багато сильніший і таке відчуття, що виробив імунітет до такого блокування і навчився його обходити.

З'явився дядько з капітаном Джеймсом Іклом і кількома магами. З нас зняли кайдани, а я звернула увагу на те, в чому брати.

— Це що на вас піжами?

— Угу, — в один голос.

— У нас уже відбій був, я вже почав навіть засинати, коли мене притиснули до ліжка і затиснули обличчя чимось смердючим і я швидко відключився. Навіть магію не встиг застосувати.

Дядько стримав сміх, з приводу останнього зауваження.

— А що тут магістр Норк робить? — здивувався Раїль.

— З яких пір він магістр? — сказав сердито дядько — У нього залишилися жалюгідні крихти дару, він майже повністю вигорів.

Я дивилася на русявого чоловіка, який робив вигляд, що він тут із місцевими слідчими і на нього ніхто не звертав увагу. І взагалі це все дивно.

— Можна вигоріти і втратити дар?

— Так, у разі надмірного перевантаження.

— А від чого він, вигорів?

— Дуель із твоїм батьком. Він викликав твого батька на магічну дуель. Через твою маму, — одразу пояснив дядько, — вона обрала твого батька. А Вільям образився.

— І давно була ця дуель?

— За рік до твого народження. Що він вам викладає?

— Управління повітрям.

— Що?! — одночасно від дядька та капітана Ікла.

— Щось не так? — запитала в них.

— У нього була магія стихія землі.

Місцеві офіцери тепер теж звернули увагу на магістра. Він подивився на нас і спробував утекти. Я повітрям підхопила тацю і запустила в нього. Він не встиг піти переходом. Дядько за моєю спиною загарчав від злості.

— Сподіваюся, ти його не вбили, — сказав Джеймс Ікло.

Чоловік піти не встиг від зіткнення з тацею він зник. І я знаю що він з'явився у вигляді малюнка. Один з офіцерів збігав за тацею. На ньому відображався переляканий магістр Норк. На прохання офіцерів його витягла одразу.

— Та як ти смієш! — пішов він у наступ на мене.

Я заліпила йому ляпаса. І помітила, що від нього тепер тягнутися світний канатик. За кілька секунд зрозуміла, що з чоловіка витікає магія і формується в кулю в мене на руці.

— Ні!

— Що за, фігня?

— Це підтверджує те, що Вільям Норк убив твого батька і матір, — сказав Капітан Ікло. — У твого батька забрали магію. А в тебе вона прокинулася, а не перейшла, як усі думали.

Я подивилася на дядька, він відсахнувся від мене і хлопчаків відтягнув.

— Це твоя спадщина, нам вистачить того, що ти пробудила в нас родовий дар. З головою вистачає.

Дар немов цього тільки й чекав вбрався в мене через шкіру, і я відчула, як тепла хвиля по руці піднялася до грудей, і моя кулька з магією стала щільнішою і більшою. А світ раптом став виглядати по-іншому.

— Що за...

— Твої очі, зіниця стала чорною, — сказав Маркус — як тобі штани офіцера? Він, мабуть, знає особливості твого дару, стоїть тактовно прикрившись.

— Це звичка, — сказав офіцер, а потім із підозрою подивився на Маркуса, очікуючи пояснень.

— Вона білий зазвичай не бачить, він для неї прозорий.

— Так, бачила я вже його ноги і ззаду все теж пристойно. Але твоя спинка мені більше подобається. Як ви так живете? Це ж жахливо, я немов на половину осліпла. Ось, так краще!

Офіцер із підозрою подивився на мене.

— Не партеся я вже надивилася на чоловіків і не опускаю очі нижче пояса. І взагалі вам соромитися нічого. І якщо ви Вільям убили моїх батьків, то хто вбив брата?

— Здався мені цей невдаха! Через нього загинула моя кохана. Повинен був загинути тільки твій батько і ти! А ми з Марі були б знову разом.

Я заліпила йому ляпаса, відчула, як сльози починають палити очі. Довелося побувати в місцевому відділку. І тут з'ясувалася дещо цікаве. Брата вбили в цьому світі. І фотографія була зроблена тут. З'ясувалося це, коли Ігнат показав фотографію, що мені прислали. Місцеві сполошилися. Бо фотографія була зроблена криміналістом, але в нього на час убивства залізне алібі. А фотографію хтось отримав, зламавши базу даних дільниці.

— Але кому вигідно?

— У твого брата який дар був?

— У нього було сильне повітря, — сказав дядько. — Але я бачив Нейта, майже сімнадцять років тому. Не знаю де він був увесь цей час. Він утік після загибелі батька і мачухи.

— У хлопця забрали дар.

— Так-с, а давайте ще дещо перевіримо, — сказав Ікло.

І дістав показав на планшеті низку фотографій.

— Це зниклі з нашого світу. Можливо, у вас знайшлися.

— Так, знайшлися, у вигляді трупів, — сказав спокійно офіцер — мені шкода.