Читати книгу - "Вибір породжує наслідки, Вівєн Хансен"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Тебе добряче покоцали, – спочатку не зрозумівши, про що каже Лія, я коротко гмикнула, коли згадала про рани на обличчі, – Фелет тебе зовсім не жаліє. Чому ти не кажеш йому бути легше?
– Все нормально… – це була не те щоб брехня, але часткова, і дівчина це зрозуміла. – Якщо я хочу стати вправним перевертнем та допомагати, це необхідно. Я вже можу змінювати свою зовнішність та давати добрячого копняка, але може настати час, коли сил Фелета буде недостатньо, щоб маскувати всіх працівників. Тож я мушу практикуватися. Малеча згодом підросте, і тоді ми з тобою також зможемо приносити гроші.
– Хотіла б я, щоб вони не виростали, – несподіване зізнання змусило мої очі розширитися, а Лія у цей час поклала підборіддя на коліна та знову дивилася на ставок, – тоді їм не доведеться виходити до людей… Вдавати, що їх не зачіпає те, що вони втратили когось із близьких через мисливців.
До горла підійшла гіркота, через що я була в змозі лише кивнути, також дивлячись на дітей. Хоч більшість з них вже не діти, а підлітки десь дванадцяти років, але все одно не хотілося, щоб вони залишили безпечне місце та вийшли до людей.
Вони навряд чи пам’ятають, що сталося у той переломний момент їхнього життя, але батьки та старші брати й сестри пам’ятають і найбільше бояться втратити ще і їх. Нам, поодиноким, також було їх шкода, все ж хоч між нами й не було прямих родинних зв’язків, але за п’ять років ми встигли до них звикнути та відшукати втрачене тепло.
Здається, що коли ми разом, час зупиняється, і немає ніякої небезпеки та страху бути знову на мушці мисливської зброї.
Цікаво, чи думали мої батьки так само, коли засинали після кожного прожитого дня?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вибір породжує наслідки, Вівєн Хансен», після закриття браузера.