Читати книгу - "До зустрічі ніколи, Меланія Арт"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Злякано перевела погляд на Власа, але той сидів з кам’яним виразом обличчя, ніяк не реагуючи на слова Данила. Єдине, що видавало його лють – сильно стиснуті губи і кулаки на обох руках.
– Це… – холодно відповів йому Сіворський. – Дуже серйозне обвинувачення, яке варто було озвучити до початку презентації. Сьогодні я вислухаю всіх присутніх, а потім – скажу своє рішення.
Новак подивився на олігарха гнівним поглядом, але сперечатися не став. Очевидно, він розраховував на скандал, але не судилося, тож він дійсно просто розпочав презентацію.
І чорт забирай!
Це. Був. Мій. Проєкт!
Таке враження, що вони просто взяли мою візуалізацію ресторану і адаптували її під готель, додавши декілька деталей від себе.
Я нічого не розумію! Це ж моя ідея “від” і “до”! А тут... Чорт-чорт-чорт! В них навіть мої малюнки присутні, що я тоді від руки створювала для оздоблення стін!
Але ж як так?!
– Цікава пропозиція, – вивів мене з трансу голос Сіворського. – Тож, ви заявляєте, що Фієрі використало ідею вашого дизайнера…
– Олександра Дяченка, – підказав йому Новак. – Так. У Фієрі працює його колишня дружина, що й присвоїла собі його роботу. У нас є всі вихідні примірники, що допоможуть довести авторство Олександра.
Вихідні примірники...
Твою ж...
Я панічно почала прокручувати в голові спогади того періоду, коли вперше надумала втілити в 3D-моделі все, що було в мене в голові.
І тут я згадала ту саму обставину, що, очевидно, й стала причиною цього всього трешу… У Саші дійсно є всі вихідні примірники, оскільки я працювала з цим проєктом саме на його комп'ютері! Мій мак тоді був у ремонті після невдалого відрядження, а голова бурлила від ідей, тож я не хотіла чекати.
Витративши не одну ніч, я закінчила проєкт, а потім, коли вже отримала на руки свій ПК, просто перекопіювала собі файли та й все. Видалити свої напрацювання з його комп'ютера я навіть не подумала, а тепер....
Невже він їх зберігав цей весь час і представив для Новака, як свої власні? Невже він міг так нахабно використати мою роботу?
Але чому я ще, власне кажучи, питаю в себе таке...
Використав! Ще про права свої заявляє! І після цього він посмів сьогодні лізти обійматися і на розмову кликати?!
Лицемірна скотина!
– Що ж... Незвичайна ситуація, – прокоментував олігарх слова Новака, а потім повернувся в нашу сторону. – Власе, Ніко, я все ж хочу побачити, що у вас підготовлено, а потім поговоримо про все інше. Наодинці.
Я миттєво увімкнула холодну голову.
Це моя ідея і я маю право її представляти. Тим більше "сирий" проєкт Новака і колишнього й близько не стояв з тим, що ми створили з командою Фієрі, тож нехай дивляться і давляться своїми вихідними примірниками!
Взявши в себе в руки, я впевнено встала зі свого місця, а от Влас... Він так і продовжив сидіти.
Невже він повірив? Дійсно вирішив, що я вкрала ідею Алекса і представила її, як свою?
Але ось, через хвилину болісного очікування, він встає і йде до мене.
Повірив мені? Не дивлячись на все, повірив в мене?!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «До зустрічі ніколи, Меланія Арт», після закриття браузера.