Читати книгу - "Мері, Джек та сумний тунець., Юрій Крава"

Прокинулась Мері від голосного крику. Протерши заспані очі маленькими рученятами, вона сіла в ліжку та прислухалася. Звуки з сусідньої кімнати, то ставали тихішими, то знов набували гучності. Зразу, а тим паче з просоння, важко зрозуміти сварилися за стіною чи святкували. Голос п'яної матері звучав однаково голосно, й від радощів, й коли вона висловлювала своє невдоволення черговому коханцю. Мері вже не лякалася, тому що таке траплялося з постійною періодичністю. На якийсь час у квартирі стало тихо, чутно було лише постукування скла. Мати наливала собі наступну порцію спиртного. Її руки так сильно тремтіли, що вона не в змозі була робити це не опершись пляшкою на край склянки, бо розплескувала, таку дорогу їй, рідину. За хвилину, голос жінки вибухнув з новою силою.
-Якщо ти такий нездара, що не можеш заробити на пляшку, то і не чіпай її. Тут мені одній мало. - Жінка пригорнула пляшку до себе наче немовля, яке захищала від злих людей.
Це сварка. Усвідомила Мері. Воно й на краще. Треба потерпіти, доки мама остаточно не втратить терпіння й не вижене його. Зазвичай це не тривало більше, ніж тиждень. Мати не витримувала без випивки й швиденько шукала того, хто зможе їй дати на пляшку. В більшості випадків все обходилося сваркою, та одного разу вийшло інакше. Дядько Сем прожив з матір'ю близько пів року. Він працював автомеханіком, тому гроші в нього не закінчувалися. Та не зважаючи на це, сварки відбувалися кожного вечора. І якщо з іншими чоловіками, ініціатором виступала мати, і то тільки через нестачу алкоголю, то тепер сварку починав саме Сем. Повертаючись додому, він спочатку, майже завжди, знаходився у гарному настрої, принаймні Мері не відчувала від нього агресії, та чим більше чоловік випивав, тим злющим ставав. Він не зупинявся на образливих словах і дуже швидко переходив до побиття. Здебільшого Сем обмежувався одним чи двома ляпасами, та бувало що його охоплювала нестримна лють, і ось тоді матері діставалося добряче. Хоч Сем і не мав громіздкої статури, та його кулаки вилітали стрімко, попадаючи в ціль. Та і скільки тій жінці потрібно, якщо важила вона меньше, ніж п'ятдесят кілограмів. Мати від ударів відкидало на декілька метрів й добре, якщо вона приземлялася на щось більш менш м'яке. А бувало влетить у холодильник, чи вдариться об кут стола. Коли сварка починалась, Мері бігла до своєї кімнати, а почувши бійку, ховалася в стару шафу. Дверцята в неї провисли тому щільно не зачинялися й дівчинка через щілину спостерігала за входом в кімнату. Чогось вона собі придумала, що одного разу Сем, після побиття матері, прийде та поб'є і її. Мері боялася цього понад усе.

На щастя дівчинки, хоч, мабуть, це й не зовсім доречний вислів, одного разу, Сем так сильно побив її матір, що тій прийшлося звернутися в лікарню. Медсестра одразу здогадалася, звідки у жінки такі травми й викликала поліцію.
Постраждала відмахалась від копів, боячись ще дужче розлютити Сема, та її переконали й вона погодилася написати заяву. Хоч кривдника і не посадили за ґрати, та суд заборонив йому наближатися до них ближче ніж на тисячу метрів.
Наступні залицяльники мінялися дуже швидко й кожен з них був кращий за Сема. А саме головне, на початку стосунків, вони намагалися сподобатись Мері й приносили їй солодощі чи невеликі подаруночки.
Ось тому цього разу почувши сварку дівчинка не дуже засмутилась. Годинника в її кімнаті не було, та крізь старі жалюзі, в яких не вистачало декілька щаблин, пробивалися сонячні промені. Мері злізла з ліжка, застелила його ковдрою, порівняла подушку та тихенько вийшла.
Пройти повз кімнату матері, Мері намагалася якомога тихіше, хоча завдяки тим галасу який лунали за дверима, можна було не хвилюватися, що почують її кроки. Та і дорослим було не до неї, бо вони вийшли на той рівень сварки, коли вже не звинувачують один одного, а лише обзивають лайливими словами. Дівчинка, затулив долонями вуха, швиденько спустилася на перший поверх.
Будинок в якому вони жили дістався їм від бабусі. Мері стареньку бачила лише раз і то коли та лежала в труні. 
Це був невеликий, але двоповерховий будинок. На першому поверсі знаходилася кухня з вітальнею, а на другому дві спальні. Маленька дісталася Мері й та була на сьомому небі від щастя. В старій оселі вона не могла про таке й мріяти. Там навіть не було письмового стола. А коли до матері приходили чоловіки, то вона спала в коридорі на матраці.
Дім бабусі також був не новий і занедбаний, та Мері гадала, що переїхавши в нього почнеться геть інше життя. Спочатку так і сталося. Мати продала квартиру і якийсь час вони жили на ті гроші. Звичайно ж мати випивала, та чоловіків не приводила. Вони навіть одного разу ходили на пляж і провели там увесь день. Найщасливіший день. Та як тільки закінчилися гроші, усе почалося спочатку.
Відкривши холодильник Мері дістала арахісове масло, намастило його на шматок хліба і накрила іншим. Шматки виявилися останні, тому вона викинула пакет в переповнене сміттям відро і попрямувала на двір, на ходу, поїдаючи свій сендвіч.