Читати книгу - "Мері, Джек та сумний тунець., Юрій Крава"

Глава 6 (Винагорода)

С такою суммою, Мері мога собі дозволити не тільки автобус, а й таксі, та вона вирушила додому пішки. Справа не в грошах, вона хотіла усе обміркувати наодинці. Дорогою дівчина згадувала фразу й те як саме той чоловік говорив її. Ті очі, дивлячись в які, у роті з'являвся вишнево-лимонний присмак. Мері остаточно переконала себя, той грабіжник і є її друг з дитинства. Але як він міг стати на такий шлях. Що саме трапилось в його житті що змусило грабувати банки, погрожуючи людям зброєю. Мері памʼятала його як чесного хлопця, з неймовірними принципами і до того ж дуже доброго. Де в житті, він звернув не туди, щоб розтратити усі своі життеві переконання.
Перше, що вирішила зррбити Мері, увійшовши в будинок, так це провідати господарку. Взнати як вона почувається, після пережитого. Та тільки вона занесла руку щоб постукати у діері, як ті відчинилися. На порозі стояла усміхнена Старенька і відразу обняла дівчинку.
- Рада тебе бачити, моя дорогенька. Заходь будь ласка, не стій на порозі.
-З вами усе гаразд?
-Так донечку, усе гаразд, завдяки тобі. Дуже дякую, що врятувала мене від тих монстрів. От я дурна стара, через меня ти так ризикувала. Пробач люба, що я така незграбна.
- Та не коріть себе, не чим я не ризикувала і ваша поведінка доволі нормальна в такій ситуації.
- Не применшуй своїх заслуг. Ти подарувала мені ще декілька років життя і я запрошую тебе і твою подругу сьогодні до мене на вечерю. Хочу відсвяткувати свій другий день народження.
Мері хотіла відмовитись та домовласниця навіть слухати нічого не хотіла. Погодившись прийти о шостій, вона вже хотіла піти та згадала про гроші.
- Сьгодні ж день сплати за житло, я вам зразу заплачу?
- Ти що дитинка, які гроші. Непотрібно ні якої платні.
- Не хвилюйтеся в мене багато грошей. Мені дали премію на роботі.
- От і добре. Підеш купиш собі щось нове з одягу, чи щось інше. Ви молоді краще знаєте куди витратити грошенята.- А за житло грошей я з тебе не візьму ні в цьому місяці не в наступному році, ні навіть через двадцять років. Авжеж якщо стільки протягну. Живи у мене безкоштовно скільки забажаєш, хоч усе життя. І це найменше, що я можу для тебе зробити.
Мері обняла стареньку та притулившись до її теплої щоки заплакала. За один день сторонні люди зробили для неї більше, ніж її мати за все життя.
-Можеш розслабитись, нас не виженуть. Я зателефонувала батькові й він скинув мені грошей на картку.- С задоволеним виглядом сповістила Кеті подругу, ще з порогу.
-Я і не хвилююсь.- Мері задравши носа вдала байдужість. Вона знала, Кеті зрозуміє її жарт.
-Чому це ти не хвилювалася?- Аж підстрибнула на місці співмешканка. Ти що на роботі випросила аванс?
-Ні.- Все з тією ж байдужістю відповіла Мері.
-Знайшла чийсь гаманець по дорозі на роботу?
-Ні.
-Пограбувала свій банк?- ніяк не вгамовувалась Кеті.
-Ні.
-Пограбувала, але не свій.
-Знову ні.- Розсміялася Мері.
-Або розповідай, або я тебе зараз відлупцюю.
-Гаразд, гаразд. Тільки не бийся. Мені дали премію у дві тисячі доларів.
-Скільки? Дві тисячі? Це ж що ти таке зробила тому банку?- Кеті хитро подивилася на подругу,- чи не банку, а керівникові? Як то кажуть, гроші не пахнуть. Оце так. Від тебе, подруга, я такого не очікувала.
-От дурна,- Мері штовхнула подругу в плече,- ніколи більше про мене таке не думай, бо я тебе точно відлупцюю.
-Супер, тепер нам довго можна не турбуватися про платню за квартиру.
-Років десять це точно.- Знову Мері викликала в подруги здивування.

-Ти звісно ж краще мене навчалась і вже майже працюєш у банку…
-Не майже, а вже працюю.- Перебила подружку Мері.
-Тебе узяли на роботу.- Кеті почала стрибати схопивши подругу за руки.- Вау!! Вітаю. Досхочу настрибавшись і запихавшись вона зупинилась.
-Але це ще не все.
-Ти вирішила остаточно мене добити гарними новинами?
-Так.
-За квартиру нам не треба платити зовсім.
-Чого це?- Вже серйозно запитала Кеті.
-Сядьмо і я тобі зараз усе розповім.
-Зараз я швиденько накрию на стіл, будемо їсти й розмовляти.
- Ні. Не треба, бо нас запросили на вечерю.- Мері взяла подругу за руку і посадила на диван і та з відвислою щелепою слухала про все, що трапилося сьогодні з її подругою.
Мері розповіла усе, звичайно ж, крім того, що впізнала в грабіжнику Джека. Кеті знала про його існування, та то ким став рицар з її дитинства, Мері не хотілося ділитися.
Тою кількістю страв, яких приготувала бабуся Емілі, можливо нагодувати с десяток дорослих чоловіків, а не трьох жінок з апетитом як у горобчиків. Спочатку дівчата відчували себе трохи незручно, та до кінця вечері все минуло. Власниця будинку виявилась простою й досить цікавою людиною. До того ж прочитала за своє життя безліч корисних книг і була цікавим співрозмовником. У спілкуванні дівчата не відчували прірви у віці, хоч жінка і виказувала до них материнську турботу.
Вже наприкінці вечорі, коли вони пили чай з яблучною шарлоткою, Емелі включила телевізор.
- Треба подивитися новини. Якщо ти кажеш, що в банку було повно телевізійників, то повинні дати ролик в ефір.
І дійсно, після кількох політичних новин зʼявилося відео на якому показали спочатку фасад, а потім і крупним планом вивіску банку, де працювала Мері. Присутні в кімнаті припали до екрана.
-Сьогодні, серед білого дня, відбулося зухвале пограбування.- Ведуча почала зі стандартного тексту в таких випадках.- Погрожуючи зброєю грабіжники увірвалися до банку і винесли близько мільйона доларів. На жаль злочинцям вдалося втекти до приїзду поліції.- Журналістка витримала паузу.- Та є і гарні новини.
Завдяки злагодженій роботі співробітників банку ніхто із відвідувачів не постраждав. Особливу подяку від усієї спільноти хочеться висловити молодій, але відважній дівчині Мері. Неймовірно ризикуючи, вона врятувала життя літній жіночці, яка впала в ступор через шоковий стан.
Далі йшло відео з камер спостережень, які стояли по всьому периметру фоє. Мері сама собі зізналася, зі сторони все виглядало досить страшно. Кремезний чоловʼяга, розмахуючи зброєю, кричить на стареньку, хоч відео не мало звуку, та і без цього все було зрозуміло. І коли усі лежать намагаючись навіть не дихати, Мері підіймається і йде прямо на зустріч небезпеці.
Емілі не стрималась й сльози потекли по її щоках. Мері узяла стареньку за руку, а та притягнула долоню дівчини до своїх губ і поцілувала. До кінця ролика ридали вже усі троє і крізь схлипування чули, як ведуча сипала слова похвали в адресу героїні сюжету. Ще вона додала, що кожна мати може пишатися такою донькою.
Потім на екрані з'явився напис: «Увага! Всі хто надасть будь-яку інформацію, що допоможе в пошуку злочинців, гарантовано отримає п'ятдесят тисяч.»
-Нічогісінька така сума.- Вигукнула Кеті.
-Хто ж їх впізнає. На них же маски були.- Бабуся тяжко видохнула.- Так дівчатка, я вам зараз оце все загорну з собою.- Господарка показала на стіл, де залишилось відсотків вісімдесят усіх страв.
-Та що ви, не треба.- Заметушилася Мері.
-А хто ж це доїдатиме? Я не можу, в мене дієта. Я і так сьогодні в честь такого дня, дозволила собі зайвого. Так що не відмовляйтесь.
Мері не стала сперечатися, а Кеті з самого початку і не збиралася. Страви видалися такими смачними, що треба бути повною дурепою, щоб від них відмовитись.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍