Читати книгу - "Королева острова Мрій. Чужі береги, Олена Гриб"

Одним словом, у плані зовнішності я не лякала дітей, але й не чекала неземного кохання від першого-ліпшого прекрасного принца.

– Гей, мала! Що зажурилася? – Поки я відновлювала впевненість у собі, капітан жер у три горла і вів світські бесіди з остров’янами. – Сідай кудись і знайомся з командою. Он зараз Одновухий тобі все про всіх розповість.

– Чому одразу я? – обурився старий.

– Язик у тебе без кісток, пам’ять хороша і рот вільний.

– Це так… Ну гаразд, чапле, ходи сюди. Водички мені принеси! І коржик. Та медовий, а не м’ятний! Ну й теля… Табуретку сама собі шукай, ноги не відваляться. Почнемо ми з нашого відважного, справедливого і надзвичайно розсудливого капітана. Є заперечення?

– Акуратніше із сарказмом, старий хрін. Я, коли тверезий, гумористів дуже люблю. Закопувати.

Одновухий Чим скривився і розвернувся до ді Крайна спиною.

– Так от, жабоїдне, слухай уважно, – звернувся до мене. – Почалася історія чемного, не позбавленого самоіронії капітана двадцять років тому, коли його батько…

– Батька мого не чіпай, хай гниє з миром! – гаркнув капітан.

Я запідозрила, що розповідь буде довгою.