Читати книгу - "Королева острова Мрій. Чужі береги, Олена Гриб"

2.3

 

***

Люк ді Крайн був добре вихованим молодим аристократом, але ні освіта, ні предки не допомогли йому повернути землі, програні батьком у карти. Після програшу батько став залежний від пилку уку-ука-ши і втратив будинок. Мати цього не перенесла і померла в орендованій квартирі, сестра вийшла заміж за промислового магната і розірвала всі зв’язки з убогою, але гордою ріднею.

Люк подався у армію, проте вилетів звідти через бійку зі смертельними наслідками. Потім був вільним художником, підприємцем та грабіжником. На останньому занятті його пов’язали й пообіцяли шибеницю. Чоловік сестри залагодив ситуацію і подарував ді Крайну «Морську зірку» з умовою ніколи більше не бачити швагра на материку. Люка це влаштовувало.

Він зібрав команду і спробував долю пірата. Не сподобалося – це заняття вимагало людських жертв. Потім бив рибу-клі (та удача частіше усміхалася рибі), возив контрабанду (ризиковано у фінансовому плані), вантажі (дешево) і пасажирів (проблемно). Далі почав працювати за контрактом.

Мета була проста: розплатитися за корабель і забути про минуле життя. На це ді Крайн витратив п’ять років і чотирьох соратників.

А невдовзі безжальний фатум показав ікла: «Морська зірка», що відтепер належала Люку цілком і повністю, зазнала аварії в першому ж незалежному плаванні. Це сталося далеко від регулярних морських шляхів, біля атола Наоміка, що поблизу Забороненого квадрата. Команда застрягла там на довгих п’ять місяців, перемогла кілька тропічних хвороб і з’ясувала: найнятий перед цим злощасним рейсом юнга, улюбленець усіх, навіть старого буркотуна Чима, чекає дитину, причому давно.

Та ненормальна не пережила передчасних пологів, але встигла розповісти про другу дитину – трирічну дочку, залишену в притулку острова Ілікія. З мовчазного схвалення екіпажу ді Крайн взяв на себе новий тягар.

Олівія отримала його прізвище. Вона росла в найкращих закритих школах материка, доки не досягла повноліття. Зараз її майбутнє не визначене. Дівчина хоче самостійності, але надто слабка здоров’ям, щоб обходитися без нагляду, а знайти надійну компаньйонку з навичками медсестри зовсім не просто.

Нинішня мета ді Крайна: повага у суспільстві та стабільність. У сенсі, гроші. Багато грошей, щоб забезпечити Олівії гідне життя.

***

Одновухий Чим, у документах – Кантар лін Чим, був першим капітаном «Морської зірки» і вчив ді Крайна азам цієї справи. Близьких родичів він не мав, жив на кораблі, виконував обов’язки кока, збирався померти в морі, пишався славним минулим і отриманими у боях каліцтвами.

Старий ненавидів три речі: неробство, штиль та рибу-клі. Він горою стояв за Олівію і вважав її своєю онукою. З командою у нього були складні стосунки: Одновухий Чим називав усіх навколо шмаркачами, «всі навколо» вважали самодуром його самого, але визнавали: у морі він як шаман карнаїтів – безпомилково відчуває, звідки дме вітер у будь-якій складній ситуації.

Поза очі старого звали «талісманом». Він погрожував вирвати язик кожному, від кого це почує.

Ще Чим любив хвастатися. Його доладні байки про героїчне минуле і веселе сьогодення побили б рекорд продажів, якби він надумався податись у ряди казкарів. Найчастіше йшлося про полювання на гігантську, неіснуючу в природі рибу, і про прекрасну незнайомку, що являлася старому у снах останні років сорок і благала чимскоріше її знайти. Ця тема мала у матросів особливий попит, тому Чим, незважаючи на буркотіння і причіпки, вечорами був душею компанії.

***

Лікар Ламбе жив собі на втіху рівно до зустрічі з Ілінор Роу. Що саме між ними сталося, не знав ніхто, навіть пронозливий Одновухий Чим. Одного дня ідилія лікаря закінчилася скандалом. Ілінор втекла, а Ламбе став асоціальним елементом, втратив роботу, спився і переїхав на смітник.

Зі дна його витяг Атуан Малоон, він же привів у порт і допоміг влаштуватися на торговий корабель. На той час ді Крайн із Атуаном ще не співпрацював. Лікар потрапив на «Морську зірку» випадково – одного разу після невдалого рейсу капітан забрав із витверезника чи не половину команди, і між ними якось затесався вкотре звільнений Ламбе.

Він прижився. З’ясувалося, що без алкогольних напоїв лікар майже нормальний і добре знає свою справу. Щоправда, одна серйозна вада знайшлася… Ламбе ненавидів жіночий рід. Увесь, навіть новонароджених дівчаток і стареньких на смертному одрі!

До появи на борту Олівії це не було проблемою, хіба що спочатку (до першого прочухана) лікар зривав проникливі виступи Одновухого Чима. Потім ді Крайн поставив ультиматум: або Ламбе заспокоїть своїх тарганів, або вилетить із «Морської зірки» кулею, і не важливо, що Олівія на кораблі ненадовго, а лікар планував бути в команді довіку.

Погроза спрацювала. Що б не думав Ламбе, вголос він це вихлюпував тільки на мене. Я відповідала тим самим, команда лопалася зі сміху, а капітан якось обмовився, що не розуміє в наших учених перепалках ані слова, але дивитися на бойовий танець драного породистого пса (лікаря) та чаплі (приємно познайомитись, інакше мене й не називали) ще кумедніше, ніж на театральні сутички потвор із бродячого цирку. Цього вистачило, щоб різко прищепити мені стриманість. Згодом і Ламбе втратив запал… Багато що з часом кардинально змінилося.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍